Бондаренко Микола Михайлович
Микола Михайлович Бондаренко (нар. 15 листопада 1949, с. Дмитрівка, Буринський (нині — Конотопський) район, Сумська область) — український художник-графік, майстер екслібриса та книжкової графіки. Заслужений діяч мистецтв України (2019).
| Бондаренко Микола Михайлович | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
15 листопада 1949 (73 роки) Дмитрівка | |||
| Країна |
 СРСР Україна | |||
| Навчання | Харківське державне художнє училище (1972) | |||
| Діяльність | графік | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Єдиний на Сумщині художник, який працює в техніці лінориту (ліногравюри)[1]. Автор графічної Шевченкіани, серії ліноритів, присвячених Голодомору в Україні (1932—1933). Відтворив мовою графіки «Слово о полку Ігоревім» та «Лісову пісню» Лесі Українки. Створив понад 500 екслібрисів. Номінант на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року[2].
ЖиттєписРедагувати
Микола Михайлович Бондаренко народився 15 листопада 1949 року в селянській родині. Розпочав малювати в дитинстві під впливом творчості батька.
Початкову художню освіту він здобув у Донецькій художній школі (1964—1966).
В 1972 році закінчив Харківське державне художнє училище (викладачі з фаху — А. П. Луценко, М. І. Гнойовий).
Живе в селі Успенка (нині — Конотопський район).
Працював учителем малювання в школі, оформлював інтер'єри, завідував художньою майстернею в місті Буринь.
1978 року вперше взяв участь в обласній художній виставці в м. Суми. З 1982 року — учасник міжнародних виставок екслібриса. Персональні виставки художника проходили в Україні, Росії, Польщі, Словаччині, Сполучених Штатах Америки, Японії. Брав участь у колективних закордонних виставках графіки в Італії, Німеччині, Франції, Бельгії, Великій Британії, Литві, Гонконгу, Китаю та інших країнах.
Твори зберігаються в Сумському художньому музеї імені Никанора Онацького, Лебединському міському художньому музеї імені Б. К. Руднєва, Конотопському краєзнавчому музеї імені О. М. Лазаревського, Роменському краєзнавчому музеї, Національному музеї Тараса Шевченка (Київ), Літературно-меморіальному будинку-музеї Тараса Шевченка (Київ), Шевченківському національному заповіднику (Канів), Національному художньому музеї України (Київ), Музеї імені Святійшого патріарха Мстислава (м. Саут-Баунд-Брук, США), Музеї Тараса Шевченка (Пекін), Музеї ім. К. Горо (Японія) тв ін.
ТворчістьРедагувати
Перші творчі роботи Миколи Бондаренка з'явилися у 1972 році. Працює в галузі екслібриса, станкової та книжкової графіки. Основна техніка виконання робіт — лінорит. Частина творів виконана в техніці олівця, туші, цинкографії, деревориту. Є роботи в техніці акварелі, олії. Свого часу зробив кілька десятків плакатів.
Розробляє теми в графічних серіях, дотримуючись сюжетної лінії літературного твору. Створив графічне прочитання «Слова о полку Ігоревім» — серію із 74 робіт. 2015 року в Сумах вийшов друком альбом, де, крім графічних аркушів, надруковані першоджерела поеми. Ряд подій, описаних в поемі, відбувалися на теренах нинішньої Сумщини, тому перша виставка графічної серії пройшла в місті Путивль. Потім був показ цих робіт в інших містах: Новгород-Сіверський, Суми, Враца (Болгарія).
Драма-феєрія Лесі Українки «Лісова пісня» надихнула художника на створення графічної серії, надрукованої в альбомі, до якого увійшли 49 чорно-білих гравюр. Автор умовно поділив їх на три частини: аркуші, які показують діючих осіб драми, пейзажі «Лісової пісні» та композиції, на яких передано відносини Лукаша та Мавки.
Звертається до образів видатних земляків. Автор серії «Літератори Сумщини» — Остап Вишня, Олександр Олесь, Панас Кочура, Леонід Новіченко, Микола Лукаш, Микола Данько та ін.
Успішно реалізував мистецько-дослідницький проєкт «Корінням з Сумщини» — галерею графічних портретів відомих земляків з української діаспори. Альбом «Корінням з Сумщини», створений у співавторстві із краєзнавцем Олександром Капітоненком, занесено до каталогу Бібліотеки Конгресу США[3].
Художник відомий як автор скульптурних проєктів, втілених в життя на батьківщині, серед яких пам'ятний знак Героям Небесної Сотні та землякам, полеглим за незалежність України (Буринь, 2015)[4], пам'ятний знак знищеним православним храмам Буринщини (Буринь, 2016)[5].
ШевченкіанаРедагувати
Провідною темою в творчості митця стала Шевченкіана.
1972 року створив графічну серію «Реве та стогне Дніпр широкий».
В 1984 році на обласній виставці він представив графічну серію, присвячену 170-річчю від дня народження Т. Г. Шевченка. Ці твори здобули схвальної оцінки і були відзначені на республіканській виставці «У вінок Кобзареві!» з нагоди 175-річчя від дня народження поета (1989).
Шевченкіана Миколи Бондаренка знайшла відображення в екслібрисах. Художник розробив десятки екслібрисів для музеїв Шевченка в Києві, Каневі, для українських книголюбів і шанувальників шевченкового слова в Україні та за кордоном.
До столітнього ювілею І. П. Кавалерідзе митець виконав серію екслібрисів із зображенням пам'ятників Кобзарю в Ромнах та Сумах.
Художник створив серію з шести ліноритів, присвячених Тарасовій баладі «Причинна».
До 250-річчя початку гайдамацького руху в Україні (1768) художником була створена серія з 52 ліноритів за поемою Т. Г. Шевченка «Гайдамаки», яка була представлена на виставці в Буринському районному краєзнавчому музеї[6].
Автор пам'ятного знака Кобзарю в Бурині (2014)[7].
Тема Голодомору в УкраїніРедагувати
Микола Бондаренко — автор всесвітньо відомої серії графічних робіт «Україна 1933: кулінарна книга»[8]. Художник мовою графіки відтворив усе, що довелося споживати, щоб не померти з голоду, його землякам.
Кожна ліногравюра — селянське вікно, де перетиння рами — хрест. Три шибки світлі — як надія на виживання, і в них зображено той «продукт», який часом рятував людей у голодному мареві. Четверта шибка — чорна, на ній білими літерами — рецепт приготування показаного «продукту». З чого він? З пирію, кленового листя, макухи, різних корінців, кукурудзиння, жучків та хробачків, котів, пташат із випотрошеного гнізда, їжаків, гусені… Наймоторошніша у своїй символічності робота, що зображує порожню миску з ложкою, зверху якої — закривавлений ніж людоїда…[9]
Виставка серії графічних робіт Миколи Бондаренка «Україна-1933: кулінарна книга» від часу своєї появи побувала на всіх континентах Землі, майже в усіх країнах світу[10].
Альбоми з однойменною назвою були надруковані спочатку в США, а потім і в Україні (2008, 2019)[11].
Бондаренко також є автором ряду монументальних проєктів, серед яких обласний Меморіал пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні в селі Піски Буринського (нині Конотопського) району (2013), а також пам'ятника загиблим від Голодомору в селі Чернеча Слобода.
ВідзнакиРедагувати
Неодноразовий лауреат європейських художніх конкурсів. Має численні нагороди: дипломи, відзнаки, грамоти, подяки.
1985 — нагороджений Почесною грамотою Міністерства культури УРСР;
1991 — лауреат Міжнародного конкурсу екслібриса (Данія — Німеччина);
2007 — нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня;
2016 — нагороджений ювілейною медаллю «25 років незалежності України»;
2016 — нагороджений медаллю «За жертовність та любов до України»;
2019 — удостоєний звання Заслужений діяч мистецтв України[3].
АльбомиРедагувати
- Слово о полку Ігоревім: серія ліноритів / М. М. Бондаренко. — Суми: Еллада, 2015. — 104 с/
- Корінням Із Сумщини: серія ліноритів / М. М. Бондаренко, О. М. Капітоненко. — Суми: ФОП Щербина І. В., 2016. — 76 с. : іл.
- Шевченкіана Миколи Бондаренка: серія ліноритів / М. М. Бондаренко. — Суми: Еллада, 2017. — 88 с. : іл.
- Леся Українка «Лісова пісня» в ліноритах Миколи Бондаренка / М. М. Бондаренко. — Суми: Мак-Ден, 2017. — 104 с. : іл.
- Україна-33: кулінарна книга. Пам'ять людська. Друге вид., перероб. та доп. / Микола Бондаренко. — Суми: Еллада, 2018.
ПриміткиРедагувати
- ↑ Сумщина. Велика спадщина: Образотворче мистецтво. — Суми, 2018. — С.124.
- ↑ Опубліковано Перелік кандидатур на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка 2020 року. Національна спілка письменників України. 8 листопада 2019. Процитовано 2 лютого 2023.
- ↑ а б Токар, Олександра (28 серпня 2019). Художнику-графіку з Сумщини присвоїли звання заслуженого діяча мистецтв України. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ У Бурині відкрито пам’ятний знак героям Небесної Сотні та полеглим землякам за незалежність України. Буринська районна державна адмвністрація. 8 травня 2015. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Вертіль, Опександр (4 серпня 2016). На згадку про зруйновані храми. Урядовий кур'єр. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Нова виставка Миколи Бондаренка // Сумщина. —2018. — 8 листоп. — С. 6 : фот.
- ↑ Абаровський, Іван (11 вересня 2014). У Бурині – новий пам’ятний знак Тарасові Шевченку. День. Процитовано 27 січня 2023.
- ↑ Ханін, Сергій (23 листопада 2018). «Кулінарна книга» Голодомору. Укрінформ. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ Федорина А. Три книги 1933 року / Алла Федорина // Земляки: альманах Сумського земляцтва в Києві. Вип.4. — Суми, 2007. — С. 266.
- ↑ «Українці – нескорені й незламні»: У Сумському вищому професійному училищі відбулася виставка до Дня пам’яті жертв Голодоморів. Сумська обласна рада. 25 листопада 2022. Процитовано 1 лютого 2023.
- ↑ «Україна-1933: кулінарна книга. Пам’ять людська». Сумська ОДА. Департамент інформаційної діяльності та комунікацій з громадськістю. 25 листопада 2019. Процитовано 1 лютого.
ДжерелаРедагувати
- Нестеренко П. Добрії жнива Миколи Бондаренка // Нестеренко П. Художній образ української книги ХХ—ХХІ століть. — Київ: Саміт-книга, 2021. — С. 235—239 : іл.
- Панченко В. В. Митець із Успенки / В. В. Панченко // … І оживу, і думу вольную на волю із домовини возову! — Суми: ФОП Щербіна І. В., 2014. — С. 16—18 : іл.
- Побожій С. Бондаренко Микола Михайлович // Сумщина в іменах: енциклопедичний довідник / голов. ред. В. Б. Звагельський. — 2–ге вид., перероб. та доп. — Суми: Рекл.–вид. об-ня «АСМедіа»; Сум. держ. ун-т ; Видавничий дім «Фолігрант», 2004. — С. 46 : фот.
- Побожій С. Бондаренко Микола // Сумщина. Велика спадщина: Образотворче мистецтво. — Суми: Університетська книга, 2018. — С. 124—125 : іл.
- Побожій С. Топографія українського лінориту. Микола Бондаренко з Успенки / Сергій Побожій // Образотворче мистецтво. — 2021. — № 2. — С. 132—135 : іл.