Відкрити головне меню

Леонід Лиман
Pic L Y Lyman Leonid.jpg
Народився 13 серпня 1922(1922-08-13)
Малі Сорочинці
Помер 31 жовтня 2003(2003-10-31) (81 рік)
Нью-Йорк
Громадянство Flag of the United States.svg США
Національність українець
Діяльність письменник
Відомий завдяки поет

Леоні́д Ли́ман (* 13 серпня 1922, Малі Сорочинці — † 31 жовтня 2003, Нью-Йорк) — поет, публіцист, літературний критик. Яскравий представник українського модернізму.

ЖиттєписРедагувати

Народився в сім'ї священика у селі Малі Сорочинці на Полтавщині.

Батька розстріляли більшовики, трагічно обірвалося життя й мами. Від голоду й страшного животіння в радянському сиротинці, який мало чим відрізнявся від зони, його врятували чужі люди, перед якими Л. Лиман вважав себе боржником до кінця свого життя.

Віршуванням захопився ще будучи школярем. У 1939-1941 роках студіював в Харківському учительському інституті.

В часі Другої світової війни співпрацює у газеті "Нова Україна" (Харків). Подорожує по Україні. Відвідує окуповані німцями Одесу, Миколаїв, Донецьк (певний час мешкав, імовірно, у Краматорську, про що свідчить його вірш «Краматорськ»), стає свідком розкопок масових захоронень людей знищених радянським тоталітарним режимом у Вінниці (1943).

Оселяється у Львові, друкується у газетах "Львівські вісті", "Краківські вісті", у журналах "Наші дні", "Золотий перстень". Заприязнюється з визначними літературними діячами Євгеном Маланюком та Михайлом Орестом. Під кінець війни еміґрує на захід Європи, де перебуває в таборах переміщених осіб. Разом з поетом Леонідом Полтавою, за допомоги Володимира Ярошевича потайки вивозять українські шрифти з колишньої друкарні журналу «Дозвілля» та газети "Земля" з міста Плауена (радянська окупаційна зона) і, таким чином, започатковують український друк спочатку в Реґенсбурзі на Дунаї, а згодом — "Прометей" видавництво в Новому Ульмі[1].

Лиман був мовним редактором в газеті «Українські вісті» (Ной-Ульм), публікувався в «Альманасі МУРу», «Світанні», «Арці». 1949 переїхав до США до Нью-Йорку. Попервах працював натирачем підлоги. У 1960-70-х роках власними силами видавав "Нотатник" — місячник суспільно-політичної проблематики. Публікувався в газетах «Український Прометей», «Українська літературна газета», «Українські вісті», журналі «Сучасність».

Був членом ОУП «Слово».

« ...Дехто з критиків вважає його за одного з двох-трьох найкращих поетів його покоління. І справді, коли порівняти його творчість із поезіями однолітків, вона дивує дозрілістю, великим художнім контролем та холодною проникливістю спостереження...

Це - поезія великої лаконічности і стриманости вислову, мінімальности мистецьких засобів та низької почуттєвої температури. Вона являє собою цікавий і незвичайний процес: коли здебільшого українські поети несвідомо "з'їжджають" у публіцистику, - Лиман починає з публіцистики і надиво часто "виїжджає" на верхи поезії. ...Поет посередньо вказує на жах чутливої людини перед жорстокою, мертвою добою, що її технологія спрямована на війну, смерть і знищення. Єдина відповідь на нелюдськість доби - горда резигнація та іронія. Тут відчуваємо, хоч дуже далеку, але все таки виразну, співзвучність із еліотівським світом порожнечі і нудьги та з світом Пабльо Неруди, де конкретні, випадкові деталі щоденности передають метафізичні правди людства.[2]

»

З творчого доробкуРедагувати

Автор «Повісті про Харків», віршів.

  • Лиман Л. З листа в Европу // Слово. Збірник 3. — Нью-Йорк: ОУП, 1968. — С. 191.
  • Лиман Л. Вічне // Слово і зброя: Антологія української поезії, присвяченої УПА і революційно-визвольній боротьбі 1942—1967 / Упоряд. Л.Полтава. — Торонто — Онтаріо, 1968. — С. 35.
  • Лиман Л. Демографічна політика і демографічна дійсність у Радянському Союзі // Сучасність. — 1976. — Ч. 4 (184). — С. 101—103.
  • Лиман Л. Хто фальсифікатори? // Сучасність. — 1976. — Ч. 3 (183). — С. 55—59.
  • Лиман Л. Ювілеї // Літературно-науковий збірник — 1. — Нью-Йорк: Укр.-американське видавництво, 1952. — С. 3-6.
  • Леонід Лиман. Пам'ять: Поезія і проза, Р. Доценко (упор., ред.), Київ, 2002. ISBN 966-95840-8-6

Вшанування пам'ятіРедагувати

В Полтаві існує вулиця Леоніда Лимана.

ПриміткиРедагувати

  1. Агеєва, Віра (18 січня 2018). Як американці конфіскували український переклад Орвелла (Укр.). BBC. Процитовано 18 січня 2018. 
  2. Богдан Бойчук, Богдан Рубчак, Вступне слово // Координати, б/м, 1969. Т. 2.

ЛітератураРедагувати

  • Літературно-науковий збірник, Нью-Йорк, 1952, Ч. 1.
  • Координати, б/м, 1969. Т. 2.
  • Березіль, 1996, № 9-10.
  • Сучасність, 2000, № 7-8.
  • Кур'єр Кривбасу, 2002, № 151.
  • Біляїв В. «На неокраянім крилі…» — Донецьк : Східний видавничий дім, 2003. — 348 с. — ISBN 966-7804-57-7.
  • Письменники української діаспори: Донбаський вимір / [упоряд. В. А. Просалова]. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2010. — 336 с.
  • Слабошпицький М. Загадка довгого мовчання. Леонід Лиман // 25 поетів української діаспори. — К.: Ярославів Вал, 2006. — С. 708—719.
  • Соловей О. До проблеми творчої біографії Леоніда Лимана //Донбас: культурно-освітній обмін з українцями світу: матеріали науково-практичної конференції. -Донецьк: Донецьке обласне відділення Товариства «Україна-світ», Український культурологічний центр, 2011. — С. 250—259.

ПосиланняРедагувати