Відкрити головне меню

Плужанська волость, (Плужнянська) — історична адміністративно-територіальна одиниця Острозького повіту Волинської губернії Російської імперії. Волосний центр — село Плужне.

Плужанська волость
Палац Яблоновських у Плужному. XIX століття
Центр Плужне
Площа 7912 (1885)
Населення 7161 осіб (1885)
Густота 82.9 осіб / км²
Наступники Плужнянський район

Зміст

ІсторіяРедагувати

Плужанська волость існувала у XIX — до 1923 року XX століття. До кінця 1920 року волость входила до складу Острозького повіту.

18 березня 1921 року, після підписання мирної угоди («Ризький мир») між РРФСР і УСРР, з одного боку, та Польщею — з другого, був прокладений новий державний кордон, який поділив Волинську губернію на дві частини — до Польщі відійшли 6 повітів губернії, а також 5 волостей Острозького повіту, інші дев'ять волостей, у тому числі Плужанська, відійшли до Заславського повіту УСРР.[1]

7 березня 1923 року замість повітів і волостей був запроваджений поділ губерній на округи та райони. Волость увійшла до складу Плужнянського району, Шепетівської округи.[2]

Зараз територія колишньої волості знаходиться в межах Ізяславського району, Хмельницької області.

Адміністративний устрійРедагувати

Дані на 1885 рікРедагувати

Станом на 1885 рік складалася з 9 поселень, 6 сільських громад. Населення — 7161 особа (3568 чоловічої статі та 3593 — жіночої), 475 дворових господарств[3].

Земля волості
Площа, десятин У тому числі орної, десятин
Сільських громад 4639 2952
Приватної власності 3124 2150
Казенної власності
Іншої власності 149 91
Загалом 7912 5193

Основні поселення волості:

Дані на 1906 рікРедагувати

Станом на 1906 рік волость налічувала 31 поселення: в тому числі 5 сіл, 12 селищ, 6 колоній, 8 хуторів, фільварків і урочищ. Населення становило — 14160 осіб. Поселення налічували — 2544 дворових господарств.[4]

Поселення волості
№ з/п Назва Статус Число дворів Число жителів
1 Плужне село, волосне правління 434 2302
2 Борисів село 550 2899
3 Більчин село 151 643
4 Гнійниця село 191 1010
5 М'якоти село 329 1767
6 Болотинь селище 75 710
7 Бродок селище 9 54
8 Війтівці селище 58 430
9 Дертка селище 31 464
10 Калетинці селище 41 184
11 Майдан селище 40 565
12 М'якітський-Клиновець селище 12 60
13 Радогощ Мала селище 43 237
14 Сивір селище 21 214
15 Співак селище 18 71
16 Сторониче селище 51 323
17 Хотень селище 220 760
18 Кустарна (Сторониче) колонія 42 236
19 Лелева колонія 26 144
20 Лісна колонія 52 267
21 Михайлівка колонія 48 264
22 Станіславівка колонія 46 261
23 Ядвігин (Ядвоніно) колонія 44 233
24 Даньковка хутір 1 10
25 Забавка хутір 1 7
26 Копані хутір 2 7
27 Лемеші хутір 2 7
28 Лиски хутір 1 3
29 Півнева Гора хутір 2 10
30 Нево урочище 1 3
31 Лиса Гора фільварок 2 15

ПосиланняРедагувати

  1. С. Єсюнін. Адміністративно-територіяльний поділ Заславщини наприкінці XVIII — початку ХХІ ст.
  2. Постанова ВУЦВК від 7.03.1923 року «Про адміністраційно-територіяльний поділ Волині» (Збірник узаконень України за 1923 р., № 18-19, ст. 306)
  3. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По даннымъ обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутреннихъ Дѣлъ, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпускъ III. Губерніи Малороссійскія и Юго-Западныя / Составилъ старшій редактор В. В. Зверинскій — СанктПетербургъ, 1885. (рос. дореф.)
  4. Списокъ населенныхъ местъ Волынской губерніи. — Неофиціальное. — Житоміръ : Волынский губ. стат. комитет, 1906. — С. 177-188.

ДжерелаРедагувати