Пирятинський ґебіт
Пиря́тинський ґебі́т, окру́га Пиря́тин (нім. Kreisgebiet Pirjatin) — адміністративна одиниця у складі генеральної округи Київ, що в свою чергу входила до райхскомісаріату Україна під час німецької окупації Української РСР протягом Німецько-радянської війни. Утворена на частині території нинішніх Київської, Полтавської та Черкаської областей 1 вересня 1942 року[1] Поділялась на 6 районів (нім. Rayons). Формально існувала до 1944 року[2], фактично — до 18 вересня 1943 року, дня вигнання з Пирятина нацистських загарбників військами Степового фронту.
| Kreisgebiet Pirjatin Пирятинський ґебіт |
|
|---|---|
| Держава | .svg){kind=small} Німецька імперія
|
| Райхскомісаріат | Україна |
| Генеральна округа | Київ |
| Центр | Пирятин |
| Уряд | |
| - Ґебітскомісар | гебітсфюрер СС Гертріх (нім. SS-und Pol.Gebietsführer: Bez.Ltn.d.Gend. Hertrich) |
| Населення (1943) | |
| - Усього | 197,650 |
| Джерело: territorial.de | |
Ґебіт охоплював територію шістьох передвоєнних районів УРСР (Драбівського, Ковалівського, Згурівського, Гребінківського, Пирятинського і Яготинського) та, відповідно, поділявся на шість районів: Драбів (Rayon Drabow), Ковалівка (Rayon Kowalewka), Згурівка (Rayon Sgurowka), Гребінка (Rayon Grebenka), Пирятин (Rayon Pirjatin) та Яготин (Rayon Jagotin),[1] межі яких збігалися з тогочасним радянським адміністративним поділом. При цьому зберігалася структура адміністративних і господарських органів УРСР. На півночі ґебіт прилягав до території планованої генеральної округи Чернігів, на заході межував з Переяславським ґебітом, на півдні — з Золотоніським ґебітом, на північному сході — з Лохвицьким ґебітом, а на південному сході — з Лубенським ґебітом.
Всі керівні посади в ґебіті обіймали німці, головним чином з числа тих, що не підлягали мобілізації до вермахту. Лише старостами районів і сіл призначалися лояльні до окупантів місцеві жителі або фольксдойчі.
У Пирятині виходила газета «Рідна нива» (15 жовтня 1941 — 1943), редактором якої був Іван Сенько[3].