Відкрити головне меню

Ковалі́вкасело в Україні, у Драбівському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 592 особи (на 2009 рік).

село Ковалівка
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Драбівський район
Рада/громада Ковалівська сільська рада
Код КОАТУУ 7120685001
Облікова картка облікова картка 
Основні дані
Населення 592 особи (на 2009 рік)
Площа 5,39 км²
Поштовий індекс 19811
Телефонний код +380 4738
Географічні дані
Географічні координати 50°10′09″ пн. ш. 32°03′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д. / 50.16917; 32.05722Координати: 50°10′09″ пн. ш. 32°03′26″ сх. д. / 50.16917° пн. ш. 32.05722° сх. д. / 50.16917; 32.05722
Середня висота
над рівнем моря
107 — 122 м[1]
Водойми річка Чумгак
Відстань до
обласного центру
80,8 (фізична) км[2]
Відстань до
районного центру
35 км
Найближча залізнична станція Кононівка, Богданівка
Відстань до
залізничної станції
4 км
Місцева влада
Адреса ради с.Ковалівка, вул. Кірова,7
Сільський голова Черниш Андрій Іванович
Карта
Ковалівка. Карта розташування: Україна
Ковалівка
Ковалівка
Ковалівка. Карта розташування: Черкаська область
Ковалівка
Ковалівка
Мапа

Село розташоване на річці Чумгак за 35 км від районного центру — смт Драбів, на відстані 4-х км від двох залізничних станцій — Кононівка та Богданівка. Площа села — 539 га.

Зміст

ІсторіяРедагувати

Історія походження назви села відома з народних переказів та спогадів старожилів, а також архівних матеріалів Яготинського князя Рєпніна. У XIVXV століттях, в період монголо-татарської навали, люди втікаючи від ворогів, поселялись на берегах річок Ворскли, Сули і невеликої тихої річечки Чумгак, що нині протікає біля Ковалівки. Перші поселення з'явилися десь у 30-ті роки XV століття. Тепер цей куточок села називається Жабокрюківкою. Через декілька років сюди прийшли два брати, обидва ковалі, які майстерно володіли своїм ремеслом. Звідси і пішла назва населеного пункту. За іншою версією назва села походить від прізвища козака Григорія Коваля[3].

-------------------------------

Виписка з книги "Шляхи, що примикають до Києва, і лінії північній частині області" В. В. Морачевського, Б. Г, Карпова та І. М. Малишевої (Розділ IX):

"К  юго-западу от  станции, в  версте, при речке Чугмаке лежит  волостное село Ковалевка, имеющее около 1.700 жителей; при селе работает  небольшой пивоваренный завод  Иваненко с  1869 года."

------------------------------------

У першій половині XIX ст. село Ковалівка разом з проживаючими там християнами належало Олексію Васильовичу Капністу, приятелю Волховських з Мойсівки, Якова де Бальмена з Линовиці і Закревських з Березової Рудки - місцевих дворянських родин краю, які підтримували стосунки, не раз збиралися на спільних балах і розвагах, зокрема у маєтку в Мойсівці де з ними познайомився Тарас Шевченко.

Українська і Російська Революція 1917-1920хРедагувати

У час революційних подій 19051907 років тут мали місце селянські виступи проти поміщика.

В травні-червні 1918 року діяв партизанський загін, що вів боротьбу проти австро-німецьких окупантів.

В 1920-х роках поблизу села виник хутір Чапаївка, названий на честь Василя Івановича Чапаєва, у 1990-х рр. зниклий, будинки розібрані, а землі розпахані, включаючи з могилами деяких жителів хутора (напр. Івана Яковича Корнієнка, сина Якова Потаповича Корнієнка), а також німецьких солдат, які були там поховані.

Репресії, розкуркулення, колективізація, голодомор 1920-1930хРедагувати

Серед розкуркулених родин - родина Рябоволів.

Загинуло багато жителів села. В сусідніх селах траплялися випадки людожерства.

Війна з німецьким націонал-соціалізмом 1940хРедагувати

Під час відступу Червоної Армії у 1941 році в окрузі було вбито і полонено багато радянських вояків. Були спроби опору наступаючим окупантам у деяких селах округи, у відповідь загарбники без жалю стріляли старих, жінок і дітей. Разом з тим спогади очевидців фіксують випадки людяного ставлення простих німецьких солдат до місцевого мирного населення.

372 уродженці села брали участь у війні з німецьким націонал-соціалізмом у складі Червоної Армії, з них 89 нагороджені орденами й медалями, 134 — загинули в боях. Їх пам'ять увічнено обеліском Слави. На могилі червоних козаків, що загинули під час відвоювання села від загарбників з заходу, споруджено пам'ятник.

Повоєнна відбудова країниРедагувати

1962 року відкрито пам'ятник Т. Г. Шевченку.

Станом на 1972 рік в селі проживало 1 180 чоловік, на території села містилася центральна садиба колгоспу імені С. М. Кірова, за яким було закріплено 1,8 тисяч га сільсьногосподарських угідь, у тому числі 1,7 тисяч га орної землі. Колгосп вирощував зернові й технічні культури, було розвинуте м'ясо-молочне тваринництво.

За радянських часів в селі працювали середня школа, де навчалося 315 учнів, будинок культури на 400 місць, 2 бібліотеки з фондом 16 тисяч книг, дитячі ясла, медамбулаторія, фельдшерсько-акушерський пункт, ветеринарний пункт, відділення зв'язку, ощадна каса, три магазини.

СучасністьРедагувати

Господарську діяльність на території села здійснює Товариство з обмеженою відповідальністю «Зерносервіс», шість селянських господарств-одноосібників.

У селі функціонують: середня школа, фельдшерсько-акушерський пункт, Будинок культури, сільська бібліотека, відділення Ощадбанку, поштове відділення, 3 магазини, з яких один магазин-кафе, два магазини змішаного типу, а також орган місцевої влади — сільська рада, закрито обмінний пункт. Село газифіковане.

Громада селаРедагувати

Відомі люди, які народилися, жили чи працювали у селі:

ДжерелаРедагувати

ДжерелаРедагувати

  1. Погода в Україні
  2. maps.vlasenko.net(рос.)
  3. «Нова Доба». № 27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.

КнигиРедагувати

СторінкиРедагувати