Панчук Петро Фадійович
Петро Фадійович Панчук (нар. 7 березня 1957, с. Лобачівка, Горохівський район, Волинська область, УРСР, СРСР) — український актор театру та кіно, режисер. Народний артист України, лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка. Член-кореспондент Національної академії мистецтв України (2013).
| Петро Панчук | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Петро Фадійович Панчук | ||||
| Народився |
7 березня 1957 (67 років) с. Лобачівка, Горохівський район, Волинська область, УРСР, СРСР | ||||
| Громадянство |
 Україна | ||||
| Діяльність | актор, режисер | ||||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | ||||
| Заклад | Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка | ||||
| Роки активності | 1984-дотепер | ||||
| Нагороди |
| ||||
| IMDb | ID 0659183 | ||||
Творчість ред.
У 1984 році закінчив театральний інститут ім. І.Карпенка-Карого.
Від 1984 року й дотепер — один з провідних майстрів сцени Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка.
Театральні ролі — у виставах Національного академічного драматичного театру ім. І. Франка «Ідіот», «Брати Карамазови» за Ф.Достоєвським, «Мартин Боруля» І.Карпенка-Карого, «Кайдашева сім'я» І.Нечуя-Левицького, «Наталка Полтавка» І.Котляревського, «Кавказьке крейдяне коло» Б.Брехта; втілив образ Тараса Шевченка у виставі «Божественна самотність» та у ролі «Від імені Тараса Шевченка» вистави «Всюди один…» («Свічка на вітрі») Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Ролі у кіно — у фільмах «Повернення», «Бойня», «Схід-Захід», «СМЕРШ», «Відлига», «Страчені світанки». Грав у контраверсійному фільмі «Матч»[1].
Як режисер здійснив постановку вистави «Дредноути» за Є. Гришковцем на сцені Національного академічного драматичного театру ім. І.Франка (Театр у фоє).
Театральні роботи ред.
Зіграні ролі на сцені театру ім. Івана Франка:[2]
| Цей розділ статті ще не написано. |
- 2014 — «Всюди один… Свічка на вітрі» Михайло Резнікович; реж. Михайло Резнікович — від імені Тараса Шевченка[3]
- Аматорський театр села Лобачівка
- 2014 — «У селі Анатівка» Г. Горіна за мотивами збірки оповідань Шолом-Алейхема «Тев'є-Молочар»[4]
- 2017 — «Мина Мазайло» М. Куліша[5]
Фільмографія ред.
- 1991 — «Родинка» (короткометражный) — Петро
- 1995 — «Страчені світанки» — Соцкий
- 1999 — «Схід – Захід» — отець Георгій
- 2007 — «Одна любовь душі моєї»
- 2007 — «Смерть шпіонам!»
- 2008 — «Відлига»
- 2009 — «Мелодія для шарманки»
- 2009 — «Мудаки. Арабески» — таксист
- 2011 — «Матч» — двірник
Нагороди ред.
- 2005, 25 березня — Заслужений артист України — за вагомий особистий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та багаторічну сумлінну працю[6]
- 2008 — Премія Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва у номінації «Театральні вистави для дітей та юнацтва» — за виставу «Кайдашева сім'я» за твором І. Нечуя-Левицького (у складі колективу)[7]
- 2011, 19 серпня — Ювілейна медаль «20 років незалежності України» — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю[8]
- 2012 — Міжнародна літературна премія імені Миколи Гоголя «Тріумф» — за створення численних записів аудіокниг української класики
- 2015 — Національна премія України імені Тараса Шевченка 2015 року — за втілення образу Тараса Шевченка на вітчизняній театральній сцені[9]
- 2015, 13 листопада — Народний артист України — за значний особистий внесок у розвиток національної культури і мистецтва, вагомі творчі здобутки та високу професійну майстерність[10]
Примітки ред.
- ↑ Петро Панчук на сайті IMDb (англ.)
- ↑ Петро Панчук на сайті театру І. Франка
- ↑ Тарас ГОЛОВКО (11 березня 2015). «Награда приближается к культурным реалиям», — эксперт. В Киеве Президент вручил награды лауреатам Национальной премии Украины им. Тараса Шевченко (укр.). Г-та «День». Процитовано 23 лютого 2023.
- ↑ Леся ВЛАШИНЕЦЬ (31 серпня 2017). «Мені не потрібні на сцені 17 «Панчуків», я хочу бачити 17 «Я» (укр.). «Волинь». Процитовано 2020-7-19.
- ↑ Роман НОВОСАД (31 серпня 2017). «Браво, Лобачівка!» Народний артист України Петро Панчук створив театр у волинському селі, з якого родом (укр.). «День» №153-154. Процитовано 2020-7-19.
- ↑ Указ Президента України від 25 березня 2005 року № 534/2005 «Про нагородження працівників Національного академічного драматичного театру імені Івана Франка, м. Київ»
- ↑ Постанова КМУ від 10 червня 2009 р. № 578 «Про присудження Премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки за літературно-мистецькі твори для дітей та юнацтва»
- ↑ Указ Президента України від 19 серпня 2011 року № 822/2011 «Про нагородження відзнакою Президента України - ювілейною медаллю "20 років незалежності України"»
- ↑ Указ Президента України від 5 березня 2015 року № 124/2015 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»
- ↑ Указ Президента України від 9 листопада 2015 року № 632/2015 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва»
Посилання ред.
- Панчук Петро Фадійович // Шевченківська енциклопедія: — Т.4:М—Па : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський.. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2013. — С. 779.
- Петро Панчук на сайті театру І. Франка
- Із масовки — у прем'єри // Оксана Денякова, День, 24 грудня 2008
- Петро Панчук: «Доля постійно підштовхувала мене до Шевченка» // Олена Францева, День, 14 лютого 2014
Джерела ред.
- Вистава «Всюди один…» («Свічка на вітрі») Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки[недоступне посилання з квітня 2019] // Сайт Комітету з Національної премії України імені Тараса Шевченка
- Панчук Петро Фадійович // Сайт Національної академії мистецтв України
|
Це незавершена стаття про українського актора чи акторку. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |