Ісаїв Петро

(Перенаправлено з Петро Ісаїв)

Ісаїв Петро-Маркіян (26 січня 1905, с. Ліски, нині: село Коломийського району Івано-Франківської області — 23 лютого 1973, м.Філадельфія, США) — український історик, журналіст, видавець, педагог, пластун, громадський діяч української діаспори. Доктор філософії (1947), дійсний член Наукового товариства імені Шевченка. Почесний професор історії України Українського Католицького Університету імені Климента Папи у Римі, член Українського історичного товариства, Товариства українських письменників і журналістів, Американського історичного товариства та Американської історичної асоціації.

Ісаїв Петро-Маркіян
Народився 26 січня 1905(1905-01-26)
с. Ліски, нині: село Коломийського району Івано-Франківської області
Помер 23 лютого 1973(1973-02-23) (68 років)
м. Філадельфія, США
Діяльність історик
Галузь історія[1], журналістика[1] і видавнича справа[1]
Alma mater Львівський університет Яна-Казимира
Знання мов українська[1]
Членство Наукове товариство імені Шевченка

Життєпис ред.

Народився в сім'ї греко-католицького священика о. Івана Ісаєва і Ольги Филипів. Батько був парохом с. Лісок, а згодом — у с. Крихівцях поблизу Станиславова (нині: Івано-Франківськ).

Закінчив українську гімназію у Станиславові. У 1923/1924 навчальному році був курінним «11-го Пластового Куреня імені Гетьмана Івана Мазепи».

У 19251931 рр. вивчав історію і філософію у Львівському університеті. Під час навчання редагував пластовий журнал-місячник «Молоде життя» (19271929). Був одним з організаторів Товариства українських студентів-католиків «Обнова», яке очолив 1930 р.

1931 р. здобув ступінь магістра філософії за дослідження «Канонічний процес поляків з хрестоносцями».

Після закінчення університету вчителював у гімназіях Львова, редагував літературно-науковий журнал-місячник «Дзвони» та писав популярні праці на історичні теми. Одна з них — «Українські визвольні змагання» опублікована 1930 р. За редакторства П. Ісаєва у «Дзвонах» активно друкувалися знані богослови, мислителі, науковці і літературні критики — Микола Конрад, Гавриїл Костельник, Йосип Сліпий, Микола Чубатий, Володимир Залозецький, Василь Кучабський, Микола Гнатишак, Євген-Юлій Пеленський, Костянтин Чехович. Журнал виробив власну консервативно-ідеалістичну культурологічну та суспільно-філософську концепції, зокрема, спираючись на історіософські праці В'ячеслава Липинського, згуртував гроно провідних тогочасних письменників: Василя Пачовського, Уляну Кравченко, Наталену Королеву, Катрю Гриневичеву, Уласа Самчука, Юрія Липу, Оксану Лятуринську.

У 19401941 рр. викладав в Українській державній гімназії в Ярославі, одночасно виконуючи обов'язки шкільного референта Українського допомогового комітету. Згодом став керівником шкільного відділу в Українському Центральному Комітеті у Кракові, редагував журнал «Українська школа» (19421943).

У 19451949 рр. (з однорічною перервою) викладав в українській таборовій гімназії у Німеччині. 1947 р. на основі дисертаційного дослідження «Історія українського шкільництва у Ґенеральній губернії» отримав ступінь доктора філософії Українського Вільного Університету в Мюнхені. У тому ж навчальному закладі в 19471948 рр. викладав історію. Був редактором журналу «Українська школа» (19471948), дописував до тижневика «Християнський Голос» у Мюнхені.

Від 1949 р. — у США, де редагував тижневик «Шлях» (19491963). Вчителював у суботній школі українознавства та в Українському Католицькому Університеті (19621968), у парафіяльній школі св. о. Миколая (19651966). Був керівником Українського педагогічного інституту в Організаційній системі Шкільної ради Українського Конґресового Комітету Америки та Учительської громади.

Стараннями П. Ісаєва і Шкільної ради 1966 р. у Нью-Йорку було опубліковано «Історію України» Івана Крип'якевича, яку він відредагував, доповнив і додав примітки.

За багатолітню наукову й громадську працю обраний почесним професором історії України Українського Католицького Університету імені Климента Папи у Римі.

Дійсний член Наукового Товариства імені Тараса Шевченка, Українського Історичного Товариства, Американського історичного товариства та Американської історичної асоціації.

Станичний УПС у м. Філадельфії. Член Третього Куреня УПС «Лісові Чорти».

Наукові праці ред.

Сім'я ред.

Петро Ісаїв був одружений з Ярославою Стефанією Конрад, дочкою блаженного Миколи Конрада, мав з нею четверо дітей: Всеволода В'ячеслава, Юрія, Іринея та Ольгу[2][3].

Див. також ред.

Примітки ред.

Джерела та література ред.

Посилання ред.