Відкрити головне меню

Микола Конрад (16 травня 1876(18760516), м-ко Струсів, нині село, Теребовлянський район — 26 червня 1941, с. Страдч, Яворівський район) — священик Української Греко-Католицької Церкви, блаженний священномученик, беатифікований Папою Римським блаженним Іваном Павлом ІІ.

Микола Конрад
Конрад Микола.jpg
Микола Конрад
Священномученик
Блаженний
Микола Конрад
Народився 16 травня 1876, Струсів
Помер 26 червня 1941, Страдч
Шанується в Католицькій Церкві
Беатифікований 27 червня 2001 Папою Іваном Павлом II
День пам'яті 27 червня

ЖиттєписРедагувати

Микола Конрад народився 16 травня 1876 року в містечку Струсові (нині село, Теребовлянський район, Тернопільська область, Україна).

Філософські і богословські студії закінчив у Римі, захистивши докторську дисертацію. У 1899 р. рукоположений на священика. Учителював у Бережанській, Теребовлянській та Тернопільській (українській) гімназіях. У Тернопільській українській гімназії серед його учнів був майбутній Патріарх УГКЦ Йосиф Сліпий.

Ще будучи скромним катехитом, о. М. Конрад у пресі сміливо критикує твір Івана Франка «Повість про сотворення світу», написану із матеріалістичних позицій. Відтоді за ним утверджується слава католицького ідеолога.

Був академічним душпастирем товариства українських греко-католицьких студентів «Обнова». У 1930 р. митрополит Андрей Шептицький запросив отця-доктора викладати у Львівській богословській академії.

О. Микола Конрад видав низку праць, найважливішими серед яких є «Молодіжна ментальність», «Католицизм», «Основні напрямки новітньої соціології», «Лібералізм», «Націоналізм і католицизм», «Націоналізм і сучасний католицизм».

У 1939 році їхав возом провідати сестру в Яворові. При дорозі побачив розгублених селян. «Ото які священики, самі утікають, а про нас, людей, не думають», — крикнув хтось услід (вирішили, що отець за кордон втікає). Такі слова глибоко зворушили отця. Він зупинився… Дізнався від страдчан (бо це й було село Страдч), що залишились без душпастиря. Вирішив: залишиться тут (був вільний від праці, бо на той час Львівську Богословську Академію комуністична влада закрила). Коли віз сім'ю на плебанію, то, розповідають, старенька мама його дружини дуже бідкалась: дорога така далека, а гора — ой яка ж висока. «Люнечку, а куди ж ти мене привіз?» — мовила перелякано. «Але ж дивіться, мамо, звідси так близько до Бога», — заспокоїв стареньку.

Помер як мученик за віру від рук більшовиків 26 червня 1941 року разом із дяком Володимиром Приймою в с. Страдч (Яворівський район, Львівська область, нині Україна).

БеатифікаціяРедагувати

Беатифікація відбулася 27 червня 2001 р. у м. Львові під час Святої Літургії у візантійському обряді, яку очолив блаженний Іван Павло ІІ.

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати