Петро III

(Перенаправлено з Петро ІІІ)

Петро́ III (рос. Пётр III; 10 (21) лютого 1728(17280221)6 (17) липня 1762) — імператор Росії (17611762). Представник династії Гольштейн-Готторп-Романових (офіційно — Романових). Чоловік Катерини II. Батько російського імператора Павла I. Убитий заколотниками з відома своєї дружини.

Петро III
Петро III
Коронаційній портрет Петра III
Л. К. Пфанцельт, 1761
Петро III
Імператор Росії
25 грудня 1761 (5 січня 1762) — 28 червня (9 липня) 1762
Коронація: 25 листопада (6 грудня) 1796 (посмертно)
Попередник: Єлизавета Петрівна
Наступник: Катерина II
Герцог Гольштейн-Готторпский
18 червня 1739 — 17 липня 1762
Попередник: Карл Фрідріх
Наступник: Павло I
 
Народження: 10 (21) лютого 1728[1][2]
Кіль, Німеччина[3][4][…]
Смерть: 6 (17) липня 1762[3] (34 роки)
Ропша, Petergofsky Uyezdd, Санкт-Петербурзька губернія, Російська імперія[6][7][…]
Поховання: Петропавлівський собор, Олександро-Невська лавра і Благовіщенська церква Олександро-Невської лавриd
Національність: німець
Релігія: православна церква, Східне християнство, православ'я і лютеранство
Рід: Гольштейн-Готторп-Романови
Батько: Карл Фрідріх
Мати: Анна Петрівна
Шлюб: Катерина II
Діти: Павло I
Монограма: Монограма
Нагороди:
Орден Святого Андрія Первозванного
Орден Святого Олександра Невського
Орден Святої Анни
Орден Чорного орла
Орден «Pour le Mérite» (Пруссія)
Орден Білого Орла (Річ Посполита)

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

ІменаРедагувати

  • Петро́ III, або Пьотр ІІІ (рос. Пётр III) — російське тронне ім'я із порядковим номером правителя.
  • Петро́ Фе́дорович (рос. Пётр Фёдорович) — за руською традицією.
  • Карл-Петер-Ульріх Гольштейн-Готторпський нім. Karl Peter Ulrich von Holstein-Gottorp) — справжнє німецьке ім'я.
  • Карл-Петер-Ульріх Шлезвіг-Гольштейн-Готторпський (нім. Karl Peter Ulrich von Schleswig-Holstein-Gottorf)

Ранні рокиРедагувати

Народився у місті Кіль (Німеччина). Син герцога Карла-Фрідріха Гольштайн-Ґотторпського і дочки Петра І Анни. Готувався зайняти шведський престол, але з 1742 був проголошений імператрицею Єлизаветою Петрівною (його тітка) спадкоємцем російського престолу, незабаром охрещений за православним обрядом і названий Петром Федоровичем.

У 1745 одружений з принцесою Софією Фридерикою Ангальт-Цербстською (нім. Sophie Auguste Friederike von Anhalt-Zerbst-Dornburg, майбутня російська імператриця Катерина II).

ПравлінняРедагувати

У січні 1762 вступив на російський престол. За правління Петра III у внутрішній політиці проведено ряд заходів, що розширили привілеї дворянства (1762), ліквідував Таємну канцелярію, заборонив селянам подавати скарги на їх власників тощо.

Ставлення до УкраїниРедагувати

Петро III підтримував сімейну традицію прихильного ставлення до України: його батько був добрим знайомим Пилипа Орлика, а при гольштейнському дворі служили українці. Серед його найближчого оточення було чимало вихідців з Гетьманщини — генерал-ад'ютант Андрій Гудович, флігель-ад'ютант Василь Ханенко, Степан Карнович та ін., що сприяли формуванню проукраїнських настроїв у новообраного імператора.

Зовнішня політикаРедагувати

В зовнішній політиці орієнтувався на зближення з пруським королем Фрідріхом II. За Петра III Російська імперія припинила воєнні дії проти Прусії у Семирічній війні 17561763. У перший день воцаріння з відповідною місією новий монарх направив до прусського короля Андрія Гудовича[9]. Згодом було укладено союзний договір. Петро III, готуючись до війни з Данією (в союзі з Гольштайном) оголосив про набір в Україні добровольців до так званого Гольштайнського корпусу.

Зовнішня політика Петра III, запровадження прусських порядків в армії, привело до створення опозиції у російській гвардії, яку очолила його дружина Катерина. Внаслідок палацового перевороту 1762 був усунений від влади, ув'язнений у Ропші і незабаром, з відома Катерини II, вбитий.

Образ в культуріРедагувати

  • «Кривава імператриця» (1934) — Сем Джаффе
  • «Піднесення Катерини Великої» (1934) — Дуглас Фербенкс мл.
  • «Катерина Російська» / Caterina di Russia (1963) — Рауль Грасс
  • «Михайло Ломоносов» (1986) — Борис Плотніков
  • «Віват, гардемарини!» (1991) — Михайло Єфремов
  • «Молода Катерина» (1991) — Ріс Дінсдейл
  • «Фаворит» (2005) — Данило Шигальов
  • «Срібний самурай» (2007) — Данило Співаковський
  • «Пером і шпагою» (2007) — Сергій Барковський
  • «Романови» (2013) — Ілля Щербінін
  • «Катерина» (2014 року) — Олександр Яценко
  • «Велика» (2015) — Павло Дерев'янко
  • «Кривава бариня» (2018) — Євген Кулаков
  • «Велика» (2020) — Ніколас Холт

ПриміткиРедагувати

  1. R. N. B. Peter III. // Encyclopædia Britannica — 11 — NYC: 1911. — Vol. 21. — P. 291.
  2. F. v. Krogh. Peter III. // Allgemeine Deutsche BiographieL: 1887. — Vol. 25. — S. 469–473.
  3. а б Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118740180 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://www.princeton.edu/~achaney/tmve/wiki100k/docs/Peter_III_of_Russia.html
  5. http://russiapedia.rt.com/prominent-russians/the-romanov-dynasty/peter-iii/
  6. http://www.wikipedia.or.ke/index.php/Catherine_the_Great
  7. http://www.ukessays.com/essays/sociology/catherine-of-russia.php
  8. М. П—в Петр III Федорович // Энциклопедический словарьСПб: Брокгауз — Ефрон, 1898. — Т. XXIIIа. — С. 496–497.
  9. Вирський Д. С. Гудович Андрій Васильович // Енциклопедія історії України / редкол.: В. А. Смолій та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : іл. — ISBN 966-00-0405-2. — С. 245

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати

  Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Петро III