Вікіпедія

Петров Федір Федорович

радянський конструктор зброї (1902-1978)

Федір Федорович Петров (рос. Фёдор Фёдорович Петро́в; 1902–1978) — радянський конструктор артилерійського озброєння. Герой Соціалістичної Праці (5.01.1944). Лауреат Ленінської премії та чотирьох Сталінських премій. Генерал-лейтенант інженерно-артилерійської служби (18.01.1944)[1]. Доктор технічних наук (1947), дійсний член Академії артилерійських наук (1946)[2].

Петров Федір Федорович
Народився 3 (16) березня 1902
Q23976653?, Новомосковський район[d], Тульська область, СРСР
Помер 19 серпня 1978(1978-08-19) (76 років)
Москва, СРСР
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна  Російська імперія
 СРСР
Діяльність військовий інженер, інженер, політик
Alma mater Балтійський державний технічний університетd
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Науковий ступінь доктор технічних наук
Партія КПРС
Війна німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці
орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Кутузова I ступеня орден Суворова 2 ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Трудового Червоного Прапора медаль «За трудову доблесть» медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «За бездоганну службу» ІI ступеня медаль «За бездоганну службу» III ступеня
Ленінська премія Сталінська премія
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Петров.

Біографія ред.

Народився 3 (16 березня) 1902 року у селі Докторово (нині Тульська область) в сім'ї селянина.

У 1919—1920 роках працював на залізниці, був курсантом піхотної школи, потім знову працював у селі, обирався до сільради.

Із травня 1924 року служив у Червоній армії у 1-му полку зв'язку Московського військового округу. Із дозволу командира частини вечорами навчався на робітфаці, який закінчив у 1927 році.[3]

У 1927 році вступив до МВТУ імені М. Е. Баумана. У 1930 році переведений на військово-механічний факультет Ленінградського машинобудівного інституту, (утвореного на базі однойменного факультету ЛПІ імені М. І. Калініна), який закінчив у 1931 році[2]. У цьому ж році почав працювати на заводі № 172 в Мотовилисі (Перм) спочатку начальником технічного бюро цеху, потім начальником складальної дільниці, з 1934 року — старшим інженером-конструктором, з 1938 року — начальником дослідного конструкторського бюро, потім головним конструктором заводу.

У 1936 році очолив розробку 152-мм гаубиці МЛ-20, що успішно пройшла випробування в 1937 році і була прийнята до серійного виробництва. Потім створив 122-мм корпусну гармату зразка 1931—1937 років, прийняту до виробництва в 1939 році. Член ВКП (б) із 1942 року.

У березні 1937 року на засіданні Ради праці та оборони у Кремлі за участю Й. В. Сталіна, К. Є. Ворошилова та директорів і головних конструкторів ряду провідних артилерійських заводів Ф. Ф. Петров виступив із доповіддю своїх конструкторських пропозицій щодо створення нової масової 122-мм дивізійної гаубиці. Отримавши підтримку вищого керівництва, в 1938 році призначений начальником дослідного конструкторського бюро і на чолі невеликого колективу в короткі терміни розробив гаубицю М-30 — одне з кращих знарядь цього калібру, що було на озброєнні артвідділеннь прориву Резерву Головного Верховного Командування в роки німецько-радянської війни.

Керівництвом країни було прийнято рішення освоїти виробництво нової гаубиці відразу на трьох заводах — на Мотовилисі, Уралмашзаводі та заводі № 92, де М-30 піддалася гострій, але далеко не завжди обґрунтованій критиці В. Г. Грабіна. Однак особливо неблагополучна обстановка склалася на Уралмашзаводі. Для виправлення становища і надання допомоги на завод прибула комісія ЦК ВКП (б) разом із керівниками ГАУ і НКВС. За результатами її роботи було замінено керівництво заводу. Для зміцнення кадрів (старе нечисленне артилерійське КБ заводу в зв'язку з серією невдалих робіт майже розпалося) і для більш оперативного вирішення питань при постановці на серійне виробництво М-30 в 1940 році на Уралмашзавод були переведені Ф. Ф. Петров, О. М. Булашев, М. Г. Кострулін.

Із цього часу і до 1974 року життя Ф. Ф. Петрова було нерозривно пов'язане з заводом № 9 і з КБ, яке, незважаючи на свою нечисленність, в роки німецько-радянської війни розробило під його керівництвом вісім прийнятих на озброєння артилерійських систем: 152-мм гаубицю Д-1, 85-мм, 100-мм і 122-мм гармати для самохідних гармат, 122-мм і 152-мм самохідні гаубиці, 85-мм гармату Д-5Т для танків Т-34 і ІС-1 і 122-мм гармату Д-25Т для танків ІС-2 і ІС-3.

У 1942 році призначений головним конструктором артилерійського заводу. У кінці 1942 року в короткий термін створив разом із конструктором танків Ж. Я. Котіним самохідно-артилерійську установку СУ-122. У 1943 році розробив 152-мм гаубицю зразка 1943 р., потім потужні 85, 100, 122-мм гармати для переозброєння танків ІС і Т-34, самохідних установок СУ-85, СУ-100 і СУ-122.

Потрібно відзначити, що Федір Федорович був одним із перших творців бойових тактичних ракет. Він був головним конструктором створеної в 1958 році керованої тактичної ракети Д-200 (із пороховим двигуном) комплексу 3М1 «Онега». Ракета містила багато технічних новинок, зокрема, оригінальну систему управління, яка вперше в світі використовувала цифрову техніку. В подальшому напрацювання по даній ракеті були використані при створенні метеорологічної ракети МР-12.

У 1974 році Ф. Ф. Петров переїхав до Москви, де продовжував працювати в Міністерстві оборонної промисловості СРСР. Із 1975 року — у відставці.

Був депутатом ВР СРСР 2-го (1946—1950) і 4-го (1954—1958) скликань[2].

Помер 19 серпня 1978 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 7).

Розробка ред.

Широка уніфікація і висока технологічність основних агрегатів, характерних для зброї Ф. Ф. Петрова, дозволили в найкоротші терміни організувати їх масове виробництво і забезпечити фронт зброєю.

У передвоєнні роки і в роки війни під його керівництвом створені:

У післявоєнний період під його керівництвом розроблені:

  • 57-мм саморушна гармата
  • 85-мм буксирувана гармата
  • 85-мм протитанкова гармата
  • 100-мм танкова гармата
  • 122-мм гаубиця на трьохстанинному лафеті з круговим обстрілом
  • 152-мм гармата-гаубиця

До 1974 року були створені буксирувані гармати різного класу: Д-44, Д-48, СД-44, СД-57, Д-74, гармата-гаубиця Д-20, гаубиця Д-30 (2а18). Були розроблені гармати 2а31, 2А33 для самохідних гаубиць 2С1, 2С3. Більшість прийнятих на озброєння радянських танків оснащувалися 76, 100 і 125-мм гарматами розробки ОКБ-9. За своїми тактико-технічними даними, надійності і живучості, простоті пристрою і зручності експлуатації всі ці знаряддя відповідали вимогам часу.

Нагороди та премії ред.

Пам'ять ред.

 
Конструктор Ф. Ф. Петров, гаубиця М-30. Монета Банку Росії — серія: «Зброя Великої Перемоги (конструктори зброї)», мідно-нікелевий сплав, 25 рублів, 2019 рік

У місті Веньов Тульської області йому встановлено пам'ятник (1985).

Примітки ред.

  1. ↑ У зв'язку зі змінами системи військових звань СРСР з 1966 року мав звання генерал-лейтенанта інженерно-технічної служби, а з 1971 року — генерал-лейтенант-інженера.
  2. ↑ а б в Объекты военные — Радиокомпас / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1978. — С. 313. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 6).
  3. ↑ Латухин А. Видный артиллерийский конструктор (К 80-летию со дня рождения генерал-лейтенанта-инженера Ф. Ф. Петрова). // Военно-исторический журнал. — 1982. — № 3. — С.94-96.
  4. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР от 5 января 1944 года. // ОБД «Память народа». Архів оригіналу за 18 червня 2021. Процитовано 24 березня 2021.
  5. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Социалистического Труда главному конструктору завода № 9 НКВ Петрову Фёдору Фёдоровичу» от 5 января 1944 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1944. — № 2 (262). — Число 13 (1). — С. 1.
  6. ↑ «За образцовое выполнение заданий Командования по обеспечению действующей Красной Армии артиллерийским вооружением и боеприпасами» — Указ Президиума Верховного Совета СССР от 18.11.1944 — О НАГРАЖДЕНИИ ГЕНЕРАЛОВ, ОФИЦЕРОВ И КОНСТРУКТОРОВ ПРОМЫШЛЕННОСТИ ВООРУЖЕНИЯ И БОЕПРИПАСОВ/ Газета Красная звезда — 19.11.1944. № 274 (5954)

Література ред.

  • Петров Фёдор Федорович // БСЭ. — 3-е изд. — М., 1975. — Т. 19. — С. 485.
  • Петров Фёдор Федорович // Объекты военные — Радиокомпас / [под общ. ред. Н. В. Огаркова]. — М. : Военное изд-во М-ва обороны СССР, 1978. — (Советская военная энциклопедия : [в 8 т.] ; 1976—1980, т. 6).
  • Петров Фёдор Федорович // Тульский биографический словарь. — Тула, 1996. — Т. 2. — С. 94.
  • Оружие Победы / под ред. В. Н. Но­ви­ко­ва. М., 1987;
  • Оружие Победы: Коллекция артиллерийского вооружения конструкторов В. Г. Грабина, Ф. Ф. Петрова, И. И. Иванова, Б. И. Шавырина в собрании музея / Воен.-ист. музей артиллерии инженерных войск и войск связи; Авт.-сост. Н. В. Бойцуров. — Л., 1989. — 76 с.: фото.
  • Бахурова Н. Солдат своей страны // Красное знамя. — 1997. — 8 мая.
  • Бороздинский М. Вся его жизнь // Коммунар. — 1976. — 29 мая.
  • Дынин И. М. Творцы со­вет­ско­го оружия. М., 1989.
  • Кузнецов Н. Его энергия не имела предела // Звезда. — 2000. — 28 апр.
  • Ла­ту­хин А. Н. Видный ар­тил­ле­рий­ский кон­ст­рук­тор // Военно-исторический журнал. 1982. № 3;
  • Но­ви­ков М. В. Творцы оружия. 2-е изд. М., 1983;
  • Стриженова Т. С. Главный конструктор артвооружения // Красное знамя. — 2001. — 19 мая.
  • Три­фо­нов В. В. Вы­даю­щий­ся кон­ст­рук­тор // Тех­ни­ка и воо­ру­же­ние. 1972. № 3;
  • Яшин В. Память о прекрасном человеке // Красное знамя. — 1992. — 14 марта.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Петров_Федір_Федорович&oldid=40630992