Петренко Володимир Васильович (скульптор)

український скульптор і педагог

Володимир Васильович Петре́нко (16 вересня 1926, Іванівка — 24 березня 2008, Сімферополь) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1963 року[1]. Заслужений художник УРСР з 1986 року. Чоловік скульптора Надії Петренко.

Петренко Володимир Васильович
Народився16 вересня 1926(1926-09-16)
Іванівка, Гришинський район, Донецька область, Українська СРР, СРСР
Помер24 березня 2008(2008-03-24) (81 рік)
Сімферополь, Україна
Країна СРСР
 Україна
Діяльністьскульптор, викладач
Alma materДніпропетровське художнє училище (1955) і Харківський художній інститут (1961)
ВчителіЖирадков Олексій Іванович, Ситник Олександр Васильович і Рябінін Микола Леонідович
Відомі учніГордєєв Віктор Сергійович
ЗакладКримське художнє училище імені Миколи Самокиша
Учасникнімецько-радянська війна
ЧленствоСпілка радянських художників України
Напрямокреалізм
У шлюбі зПетренко Надія Іванівна
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня
Грамота Президії Верховної Ради УРСР заслужений художник УРСР

Біографія

ред.

Народився 16 вересня 1926 року в селі Іванівці (тепер Покровський район Донецької області, Україна). Брав участь у німецько-радянській війні. Нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985)[2]

1955 року закінчив Дніпропетровське художнє училище, був учнем Олексія Жирадкова, Олександра Ситника; 1961 року — Харківський художній інститут, де навчався у Миколи Рябініна. Після здобуття фахової освіти викладав на скульптурному відділенні Сімферопольського художнього училища. Серед учнів: Віктор Гордєєв[3].

Мешкав у Сімферополі в будинку на вулиці Крупської, № 2а, квартира № 64 та у будинку на вулиці Горького, № 8, квартира № 3[1]. Помер у Сімферополі 24 березня 2008 року[4].

Творчість

ред.

Працював у галузі станкової і монументальної скульптури. Серед робіт:

портрети
композиції
  • «Вдячні потомки» (1961, у співавторстві з Надією Петренко);
  • «Дрібушечки» (1962, у співавтортві з Надією Петренко);
  • «Ганна» (1964);
  • «Три грації» (1966);
  • «Буремні роки» (гіпс, 1968);
  • «Ленінський заповіт» (дерево, 1969);
  • «Полудень» (1982);
  • «Пшениця золота» (1984);
  • «Сонце над тундрою» (1987);
  • «На арену» (1990, кінна скульптура)[1];
  • «Запорожець в Криму» (1991);
  • «Стела пам'яті» (1992);
  • «Подвиг 9 героїв Радянського Союзу під Євпаторією» (1995, у співавтортві з Надією Петренко);
  • «Досвітні вогні» (1995)[1].
пам'ятники
         
Володимиру Леніну
Михайлу Фрунзе
Дмитру Ульянову
Івану Назукіну
Миколі Семашку

Брав участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1961 року.

Примітки

ред.

Література

ред.