Відкрити головне меню
Микола Рябінін

Мико́ла Леоні́дович Рябі́нін (31 липня 1919, с. Красне, нині Костромської області Росії — 9 березня 1992, Харків) — український скульптор.

Зміст

Біографічні даніРедагувати

Навчався в Московському художньо-промисловому училищі імені Михайла Калініна (1933—1937, викладачі С. Євангулов, Б. Ланге), в Московському художньому інституту імені Василя Сурикова (1937, 1941—1944, викладачі В. Домогацький, Л. Шервуд, О. Матвеєв). Закінчив Київський художній інститут (нині Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури; 1944—1945), де навчався у Макса Гельмана.

Викладав у Львівському училищі декоративно-прикладного мистецтва (1946—1947), Львівському інституті прикладного та декоративного мистецтва (1947—1956), Харківському художньому інституті (1956—1966).

Член Харківської організації Спілки художників України від 1946.

Учасник республіканських, всесоюзних і міжнародних виставок з 1947. Персональна виставка: Харків — 1957.

Був членом КПРС (від 1953).

ТвориРедагувати

 
Микола Рябінін. Пробудження. 1959. Пісковик
  • Тематичні композиції:
    • «Прикордонники» (1937),
    • «Месник» (1945),
    • «Кубинський повстанець» (1961),
    • «Ми повернемося» (1974).
  • Портретні скульптури:
    • «Олекса Довбуш» (1951, у співавторстві з Володимиром Сколоздрою),
    • «Тарас Шевченко і Айра Олдрідж» (1953),
    • «Гуцул» (1959),
    • «Узбечка»,
    • «Жінка з Нубії» (1967),
    • «Андрій Желябов» (1979),
    • «Мати» (1970—1971),
    • «Микола Кибальчич» (1971),
    • «Полтавчанка» (1975, вапняк, 55×36×36),[1]
    • «Сільська вчителька» (1975, граніт, 45×38×30),[1]
    • «Портрет тракториста С. Гончаренка» (1979, литий цемент, 56×62×49).[2]
    • «Портрет коваля П. Петренка» (1979, литий бетон, 25×53×18).[2]
    • «Телятниця Настя Бабич» (1982),
    • «Телятниця Галя Бондарчук» (1982),
    • «Офіціантка колгоспної їдальні» (1982).
    • «Доярка Л. Хоменко» (1982),[3]
  • Пам'ятник Михайлові Коцюбинському в Харкові.
  • Пам'ятник-погруддя двічі Героєві Соціалістичної Праці Олександрові Морозову (Брянськ, 1982).

Звання, премії, нагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б Художня виставка «Слава праці», присвячена XXV з'їзду КПРС, XXV з'їзду Компартії України. — К. : Реклама, 1977. — С. 32.
  2. а б Республіканська художня виставка до 110-річчя з дня народження В. І. Леніна. Каталог. — К. : Реклама, 1981. — С. 21.
  3. Фоменко В. М. Людина праці — герой мистецтва // Народна творчість та етнографія. — 1986. — № 3 (199). — С. 15.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати