Ситник Олександр Васильович
Олекса́ндр Васи́льович Си́тник (* 24 січня 1920, Батурин — 2 листопада 1992, Київ, Україна) — радянський український скульптор. Член Спілки художників УРСР.
| Ситник Олександр Васильович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
24 січня 1920 Батурин |
| Помер |
2 листопада 1992 (72 роки) або 20 жовтня 1991 (71 рік) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Країна |
 СРСР |
| Діяльність | скульптор, педагог |
| Alma mater | Санкт-Петербурзький державний академічний інститут живопису, скульптури та архітектури імені Іллі Рєпіна |
| Відомі учні | В'ялий Володимир Петрович, Духовенко Семен Ілліч, Петренко Володимир Васильович, Левчук Георгій Петрович і Рапопорт Борис Ізраїльович |
| Членство | Національна спілка художників України |
| Нагороди |
  |
Життєпис ред.
Народився в Батурині в сім'ї кравців. У 1937 році вступив в Одеське художнє училище, і після закінчення 3-го курсу, в 1940 році вступив до Інституту ім. І. Репіна Академії мистецтв СРСР в Ленінграді.
З початком Німецько-радянської війни, вступає до лав 1-ї Василеостровської добровольчої армії народного ополчення. Але у вересні 1941 р. потрапляє у полон.
Після війни відновлюється в інституті і успішно закінчує його у 1950 році (спочатку майстерня О. Т. Матвєєва, після війни — В. О. Синайського).
У 1950—1971 рр. — викладач скульптури, малюнку і композиції у Дніпропетровському художньому училищі.
Влітку 1971 року переїхав до Києва. З 1971 р. — викладач та начальник навчальної частини Київського художньо-промислового технікуму. Працював і в Художньому фонді України.
Помер у Києві 2 листопада 1992 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.
Творчість ред.
Серед багатьох робіт скульптора (станкова і монументальна скульптура), зокрема:
- Станкова: «Смольний» (1950); «Захисники Брестської фортеці» (1958);
- Пам'ятники в м. Дніпро (колишній Дніпропетровськ):
- «Скорботна» — пам'ятник загиблим студентам Дніпропетровського університету у роки ІІ світової війни (1967, з граніту; у співавт. з К. Чеканьовим і В. Щедровою);
- Пам'ятник Михайлові Ломоносову (Дніпро) (1971, з граніту)[2][3];
- Пам'ятник генералу Пушкіну Юхиму Григоровичу: являє собою танк Т-34 часів Другої Світової війни[4].
- Погруддя «Нескорена полтавчанка — Ляля Убийвовк» (1981);
- Пам'ятник загиблим воїнам-односельцам (1982, кована мідь);
- Пам'ятники у Батурині:
- Герою Радянського Союзу Миколі Кадуну (1975);
- «Скорботна мати Україна», військовий меморіал (1991 рік; на території парку «Кочубеївський» (вулиця Гетьманська, 74)[5].
Примітки ред.
- ↑ Вікісховище — 2004.
- ↑ Panoramio — Photo of Памятник М. В. Ломоносову. Скульптор А. В. Сытник, архитекторы Г. И. Панафутин, В. С. Положий (рос.). Архів оригіналу за 2 лютого 2017. Процитовано 30 січня 2017.
- ↑ Памятник М. В. Ломоносову в Днепре(рос.)
- ↑ Пушкину Е. Г. генералу, памятник (Танк, 1967. Скульптор А. В. Ситник, архитектор И. Б. Мигай)(рос.)
- ↑ Братські могили періоду Великої Вітчизняної війни: «Скорботна Мати-Україна», скульптор О. В. Ситник. Архів оригіналу за 8 серпня 2017. Процитовано 30 січня 2017.
Література ред.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
Джерела ред.
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |