Петренко Іван Григорович
Петренко Іван Григорович (29 січня 1904, ст. Сновськ Чернігівської губ., Україна - 3 серпня 1950, Москва) - один з керівників системи ГУЛАГ, керівник багатьох залізничних будівель, начальник ГУ СДС МВС СРСР «Дальстрой» (1948-1950), генерал-майор.
| Петренко Іван Григорович | |
|---|---|
| Народився |
29 січня 1904 Сновськ, Великощимельська волость, Городнянський повіт, Чернігівська губернія, Російська імперія |
| Помер |
3 серпня 1950 (46 років) Москва, СРСР |
| Поховання | |
| Країна |
.svg){kind=small} СРСР |
| Діяльність | офіцер |
| Знання мов | російська |
| Військове звання | генерал-майор |
| Партія | КПРС |
| Нагороди |
    |
Біографія Редагувати
Іван Григорович Петренко народився 1904 року на станції Сновськ Чернігівської губернії в сім'ї залізничника. Закінчив чотирикласну залізничну школу, а потім залізничне училище.
Трудову діяльність розпочав молотобойцем, був слюсарем, кочегаром, помічником машиніста та машиністом паровоза. Закінчивши заочно технікум шляхів сполучення, працював начальником паровозного депо, відділення тяги.
З 1928 по 1932 навчався в Московському інституті інженерів шляхів сполучення, потім - з 1934 по 1937 - в Транспортній академії імені Сталіна.
Керував залізничним будівництвом у Москві та Ленінграді.
У 1939 році був направлений заступником начальника Управління залізничного будівництва Далекосхідного Головного управління виправно-трудових таборів НКВС (УЖДЗ ДВ ГУЛАГ).
З січня 1940 - начальник Амурлага, потім - Бурлага [1], які займалися спорудженням транспортних об'єктів на чотирьох залізницях - Забайкальській, Амурській, Далекосхідній та Приморській, а також будівництвом центральних ділянок БАМа. З іншого боку, ув'язненими цих таборів будувалися та інші промислові об'єкти Далекому Сході, мали стратегічне значення.
У травні 1943 року призначений начальником Нижньо-Амурського будівельного управління та відповідного ВТТ .
На початку 1946 одночасно очолив Будівництво №500, на базі якого влітку 1946 було створено Управління Нижньо-Амурського будівництва Східної ділянки БАМа.
В 1947 призначений начальником Головного управління таборів залізничного будівництва (ГУЛЗДС) МВС СРСР.
В 1948 Петренко знятий з посади начальника ГУЛЖДС[2] і направлений в Магадан заступником начальника ГУ СДС МВС СРСР «Дальстрой» .
З грудня 1948 очолив «Дальстрой».
Нагороди Редагувати
- Два ордени Леніна (26.11.1942, 19.05.1948)
- Орден Трудового Червоного Прапора
- орден Вітчизняної війни 1-го ступеня
- Орден Червоної Зірки
- Шість медалей
- Нагрудний знак «Почесному будівельнику Комсомольська-на-Амурі».
Відгуки Редагувати
|
Світлою особистістю не в лапках, а справді був начальник Нижньоамурського табору генерал-лейтенант Іван Григорович Петренко. Ті, хто з ним зустрічалися, упевнений—зберегли про нього лише одні добрі спогади, це була людина, справді з великої літери. А заступник його - полковник Єфімов - це була така, вибачте за вираз, сволота, що рідко можна було такого і знайти[3]. | 
|
Сім'я Редагувати
- Сини - Леонід Іванович Петренко (1927-2016), Петренко Валентин Іванович (1937-2013)
Джерела Редагувати
- Магадан. Конспект прошлого / Сост. и авт. вступ. статей А. Г. Козлов. — Магадан: Магаданское кн. изд-во, 1989. — С. 149. — 25000 экз. — ISBN 5-7581-0066-8.
- Биографическая справка // Материалы сайта «Мир наград. Сайт российских коллекционеров» Архівовано вересень 28, 2007 на сайті Wayback Machine.
Посилання Редагувати
- ↑ Косвенная ссылка: Приказ Народного Комиссара Внутренних Дел СССР от 31.05.1941 г. № 0276 О передаче Алданскому дорожно-строительному управлению «Дальстроя» НКВД Тындинского лагпункта БУРЛАГ’а НКВД
- ↑ Одновременно награждён Орденом Ленина как «начальник строительства»
- ↑ Александр Александрович Григоров о лагерных начальниках НКВД. Архів оригіналу за 11 січня 2017. Процитовано 24 лютого 2014.