Пер Аскім
Пер Аскім (норв. Per Askim; 24 лютого 1881 — 8 березня 1963) — норвезький морський офіцер, учасник Другої світової війни. Командував двома кораблями берегової оборони, що захищали Нарвік під час німецького вторгнення до Норвегії 9 квітня 1940 року.
| Пер Аскім | |
|---|---|
| Народився |
24 лютого 1881[1][3][2] Мосс, Естфолл, Норвегія |
| Помер |
8 березня 1963[1][2] (82 роки) Осло, Норвегія |
| Країна |
 Норвегія |
| Діяльність | офіцер |
| Alma mater | Royal Norwegian Naval Academyd |
| Учасник | Друга світова війна і Битва за Нарвік |
| Нагороди |
  |
Особисте життя ред.
Аскім народився у місті Мосс в родині військового офіцера Карла Аскіма та Алетт Генрікке Крістіансен. Він був одружений з Анні Марі Ганссен з 1906 року до її смерті в 1935 році, а з 1937 року на Сігне Ганссен, сестрі його першої дружини.[4]
Кар'єра ред.
Аскім закінчив Норвезьку військово-морську академію і отримав звання другого лейтенанта в 1901 році. У 1904 році він отримав звання першого лейтенанта, а в 1910 році — капітана. У 1934 році він отримав звання командира-капітана (kommandørkaptein), і він пішов у відставку з ВМС у 1936 році[4].
У 1940 році його було відкликано до військово-морського флоту, і йому було передано командування кораблем берегової оборони HNoMS Norge[5] і відповідав за берегову оборону в Північній Норвегії.[4]
9 квітня 1940 року корабель «Norge», яким керував Аскім, був уражений двома торпедами під час зіткнення з німецьким есмінцем «Бернд фон Арнім» у гавані Нарвіка. 101 людина загинула, а 90 вдалося врятувати, включаючи Аскіму.[4][5][6]
Він евакуювався до Великої Британії в 1940 році і служив військово-морським аташе у Вашингтоні з 1940 по 1943 рік[7]. З 1943 року він служив начальником відділу планування у Верховному командуванні Норвегії в Лондоні.[4] 8 травня 1945 року він був єдиним норвезьким членом комісії з капітуляції у Ліллегаммері, коли німецький генерал Франц Беме підписав умови капітуляції від імені німецьких військ у Норвегії.[4][8]
З травня по грудень 1945 року Аскім очолював Норвезьке морське командування Marinekommando Øst. Потім він повернувся до своєї роботи в Норвезькій прибережній адміністрації, де працював до виходу на пенсію в 1952 році. Він помер в Осло в 1963 році у віці 82 років[4].
Нагороди ред.
Аскім нагороджений Норвезьким військовим хрестом з мечем за досягнення під час Другої світової війни.[9]
Примітки ред.
- ↑ а б в Norsk biografisk leksikon — Kunnskapsforlaget. — ISSN 2464-1502
- ↑ а б в Store norske leksikon — 1978. — ISSN 2464-1480
- ↑ Krigsseilerregisteret
- ↑ а б в г д е ж . Oslo.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ а б . Oslo. ISBN 82-02-14138-9.
{{cite encyclopedia}}: Вказано більш, ніж один|authorlink=та|author-link=(довідка); Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Jacobsen, Alf R. (2012). Panserskipenes undergang. Angrep ved daggry (норв.). Oslo: Vega Forlag. с. 133—155. ISBN 978-82-8211-160-7.
- ↑ . Oslo.
{{cite encyclopedia}}: Пропущений або порожній|title=(довідка) - ↑ Voksø, Per, ред. (1984). Kapitulasjon på Lillehammer. Krigens Dagbok (норв.). Oslo: Det Beste. с. 526. ISBN 82-7010-166-4.
- ↑ Waage, Johan (1967). Krigskorset. Den høyeste heder (норв.). Oslo: Dreyer. с. 209—210.