Відкрити головне меню

Перлик Іван (18 січня 1869 — † 25 листопада 1921) — старшина Армії УНР, командир 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії, організатор антибільшовицького повстанського загону на Полтавщині.

Іван Перлик
Перлик Іван.jpg
Народження 18 січня 1869
хут. Сметанна Лоза, Коломацької волості, Валківського повіту, Харківської губернії.
Смерть 25 листопада 1921
Полтава
Громадянство Flag of the Ukrainian State.svg УНР
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Освіта Q4207845?
Звання 11 УНР 30-03-1920 Полковник.svg Полковник
Командування командир 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії УНР
Війни / битви Російсько-японська війна
Перша світова війна
Українсько-радянська війна
Нагороди
Орден Святого Георгія

БіографіяРедагувати

Учасник російсько-японської війни, був поранений. Нагороджений орденом Святого Георгія IV ступеня. У складі 258-го піхотного Кишинівського полку брав участь у Першій світовій війні. Під час служби у РІА командував Кишинівським другочерговим полком.

В австрійському полоні — комендант табору Йозефштадт. Як свідчив Йосип Мандзенко,

«З початком українського руху І.Перлик поставився до справи дуже ґрунтовно — наказав дати йому якнайбільше матеріалу з українознавства, замкнувся на кілька днів у кімнаті, а коли вийшов, то вже був добре національно обізнаним українцем»[1].

1918-го року взяв участь у формуванні 1-ї козацько-стрілецької (Сірої) дивізії, ставши її першим командиром. Павло Дубрівний називав його «душею організації»[2]. Ад'ютант штабу дивізії поручник Микола Бутович писав так:

«Начальник дивізії підполковник Іван Перлик був непересічної вдачі людина. На перший погляд — людина лагідної вдачі, ззовні мав вигляд українського степовика, з сірими очима й підстриженими вусами, як кремезний селянин від плуга. А насправді то був чоловік сильного характеру, упертий, завзятий та хоробрий. Мав високу військову освіту — закінчив академію Генерального штабу. Не знати точно, з яких причин він залишив військову службу в ранзі підполковника і працював на півдні України в кооперації. З вибухом Першої світової мобілізувався і командував другочерговим полком. Під час одного з боїв попав у полон австро-угорський, але його хоробра поведінка під час бою так заімпонувала австрійцям, що йому було залишено його кавказьку шаблю, яку він тепер мав із собою.»[3]

Коли українське військове міністерство призначило нового комдива, Перлик став на чолі 2-го полку 1-ї козацько-стрілецької дивізії. Згодом Перлика усунули з цієї посади. «Зроблено його ніби нервово-зворим та перевезено десь до відповідної лікарні, і то так несподівано й таємно, що про це довідалася дивізія щойно на другий день»[4].

Згодом на Полтавщині, у районі Ромен, організував повстанський загін.

У звіті Полтавського губернського відділу ҐПУ за 1.10.1921-1.10.1922 рр. зазначалося:

«Из наиболее интересных организаций в октябре прошлого года были ликвидированы следующие: Чутовский заговор под руководством бывшего царского полковника Ивана Перлика, свившего себе гнездо в селе Чутово Полтавского уезда и преследовавший цель вооруженного восстания против Советской власти на Украине. Эта подпольная организация, с петлюровской окраской, была настолько уверена в успехе своей контрреволюционной деятельности, что даже приступила к избранию тайного временного правительства на случай скорого свержения Советской власти на Украине. По этому делу были арестованы свыше 50 человек, захвачен штаб организации, обнаружены приказы, воззвания и проч. прокламации, обличавшие организацию контрреволюционной деятельности. По постановлению Коллегии Полтавской Губчека было ресстреляно 20 человек вместе с организатором и отаманом Перликом».

Страчений в Полтаві 25 листопада 1921 року.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Мандзенко Й. Сірожупанники. Табір полонених українських старшин в Йозефштадті, Австро-Угорщина // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. - Торонто: Український воєнно-історичний інститут. - Зб. 11
  2. Дубрівний П. Сірожупанники (Перша Українська стрілецька дивізія) // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Зб.10. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966.
  3. Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. - Зб. 11. - Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. - С. 21
  4. Бутович М. Формування Сірої дивізії у Володимирі Волинському // За Державність. Матеріяли до Історії Війська Українського. — Зб. 11. — Торонто: Український воєнно-історичний інститут, 1966. — С. 28