Пенфільдит
Пенфільдит (рос. пенфильдит; англ. penfieldite; нім. Penfieldit m) — мінерал, гідроксид-хлорид свинцю координаційної будови.
| Пенфільдит | |
|---|---|
 | |
| Загальні відомості | |
| Статус IMA | чинний (успадкований, G)[d][1] |
| Абревіатура | Pfd[2] |
| Хімічна формула | Pb₂Cl₃(OH) |
| Nickel-Strunz 10 | 3.DC.15 |
| Інші характеристики | |
| Названо на честь | Samuel L. Penfieldd[3] |
| Типова місцевість | Лавріон[d][4] |
 Пенфільдит у Вікісховищі | |
Названий за прізвищем американського мінералога С. Л. Пенфілда (S.L.Penfield), F.A.Genth, 1892.
Загальний опис ред.
Хімічна формула: Pb2OHCl3.
Містить (%): Pb — 77,06; Cl — 19,78; O — 1,49; H2O –1,67.
Сингонія гексанальна. Дигексагонально-дипірамідальний вид. Утворює призматичні або гостродипірамідальні кристали.
Спайність ясна.
Густина 6,61.
Безбарвний, прозорий, також білий, жовтуватий, синюватий.
Блиск алмазний до жирного.
Знайдений у старовинних вивітрених свинцевих шлаках у Лавріумі (Греція) разом з фідлеритом, лауріонітом в Сьєра-Горда (Чилі), поблизу Каркерану (Франція) та в районі Махедії (Туніс).
Див. також ред.
Примітки ред.
- ↑ Нікель Е. Г., Nichols M. C. IMA/CNMNC List of Mineral Names (March 2007) — 2007.
- ↑ Warr L. N. IMA–CNMNC approved mineral symbols // Mineralogical Magazine — Cambridge University Press, 2021. — Vol. 85. — P. 291–320. — ISSN 0026-461X; 1471-8022 — doi:10.1180/MGM.2021.43
- ↑ Genth F. A. On penfieldite, a new species // American Journal of Science — 1892. — Т. 44 (144). — С. 260–261.
- ↑ Ralph J., Nikischer T., Hudson Institute of Mineralogy Mindat.org: The Mineral and Locality Database — [Keswick, VA], Coulsdon, Surrey: 2000.
Література ред.
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
- Лазаренко Є. К., Винар О. М. Пенфільдит // Мінералогічний словник. — К. : Наукова думка, 1975. — 774 с.
- Пенфільдит // Мінералого-петрографічний словник / Укл. : Білецький В. С., Суярко В. Г., Іщенко Л. В. — Х. : НТУ «ХПІ», 2018. — Т. 1. Мінералогічний словник. — 444 с. — ISBN 978-617-7565-14-6.