Паршин Сергій Іванович
Сергій Іванович Паршин (нар.. 28 травня 1952, Кохтла-Ярве, Іда-Вірумаа, Естонська РСР, СРСР) — радянський і російський актор театру та кіно, народний артист Російської Федерації (1999)[2], лауреат Державної премії Російської Федерації.
| Паршин Сергій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився |
28 травня 1952 (71 рік) Кохтла-Ярве, Кохтла-Ярве[d], Естонська РСР, СРСР |
| Країна |
 СРСР Росія |
| Діяльність | актор театру, кіноактор, актор |
| Alma mater | Російський державний інститут сценічних мистецтв (1973)[1] |
| Знання мов | російська |
| Заклад | Александринський театр |
| Роки активності | 1973 — тепер. час |
| Діти | Ivan Parshind |
| Нагороди |
      |
| IMDb | ID 0663727 |
Фігурант бази даних центру «Миротворець»[3].
Біографія ред.
У 1973 році закінчив Лгитмик (нині — РГІСІ; майстерня Василя Меркур'єва і Ірини Мейєрхольд). Ще будучи студентом грав в спектаклях Александрінського театру (тоді Пушкінського). Після закінчення театрального інституту був прийнятий в трупу Александрінського театру.
Через три роки роботи в театрі до актора прийшов перший успіх. Про його виконання ролі Труффальдіно в спектаклі «Зелена пташка» за п'єсою Карло Гоцці критика писала:
Шахраюватий і дотепний, його герой запам'ятався глядачам як одне з яскравих досягнень вистави. Справа тут і в впевненому володінні технікою, і в так властивому молодому артисту почутті гумору, вміння сміятися над своїм персонажем і в той же час прощати йому, бачити в герої щось близьке собі[4].
Виконував роль солдата Івана Варєжкіна в популярній дитячій програмі «Казка за казкою» Ленінградського телебачення[5]. Співпрацює з драматичним театром «Притулок Комедіанта».
Крім роботи в театрі і кіно, активно займається дубляжем[6]. Його перша робота в цій сфері — дубляж ролі Стівена Коллінза у французько-німецькому фільмі «Федора» під керівництвом Валерія Чечунова на кіностудії «Ленфільм». Володіє м'яким і приємним голосом, серед озвучених ним персонажів — професор Максиміліан П. Артуро у виконанні Джона Ріс-Девіса (серіал «Вир світів»), Обелікс у виконанні Жерара Депардьє, агент Кей у виконанні Томмі Лі Джонса («Люди в чорному 3») та інші.
Відомий за ролями в телерекламі[7], почав зніматися в ній, щоб оплатити лікування хворий на рак дружини[8].
У 2012—2013 роках був ведучим пізнавальної програми «Прожитковий мінімум» на телеканалі 100ТВ[9]. У 2017 році — ведучий в циклі програм «Відображення подій 1917 року» телеканалу «Разом-РФ».
Секретар Спілки театральних діячів Російської Федерації, також за сумісництвом будучи головою Санкт-Петербурзького регіонального відділення[10].
Родина ред.
- Перша дружина — Тетяна Федорівна Астратьєва (1950—2006), актриса, театральний режисер-педагог в Школі російської драми імені І. О. Горбачова. Познайомилася з Сергієм у ЛДІТМіК та вийшла заміж за нього в 1971 році. Померла від раку.
- Син — Іван Паршин (нар.. 1973), актор театру, кіно і дубляжу.
- Друга дружина — Наталія Іванівна Кутасова (нар.. 1955), актриса, працює в театрі на Василівському. У шлюбі з Сергієм з 2008 року.
Визнання і нагороди ред.
- 1988 рік — Заслужений артист РРФСР.
- 1999 рік — Народний артист Російської Федерації.
- 2003 рік — Державна премія Російської Федерації — за роль Городничого в спектаклі «Ревізор» (реж. В. Фокін).
- 2006 рік — Орден Пошани — за великий внесок у розвиток театрального мистецтва і досягнуті творчі успіхи[11].
- 2010 рік — нагороджений вищою петербурзької премією «Золотий софіт» в номінації «Найкраща роль другого плану».
- 2016 рік — Орден Дружби — за заслуги в розвитку вітчизняної культури і мистецтва, засобів масової інформації, багаторічну плідну діяльність[12]
Творчість ред.
Ролі в театрі ред.
Студентські вистави ред.
- «Валентин і Валентина» Михайла Рощина
- «Тартюф» Мольєра
- «Любов, джаз і чорт» Ю. Грушеса
Александринський театр ред.
- 1973 — «Іній на стогах» Л. Моісеєва
- 1973 — «Час пік» Є. Ставінського
- 1973 — «Гаряче серце» О. Островського
- 1973 — «На дні» М. Горького
- 1974 — «Пригоди Чичикова» за Миколою Гоголем
- 1976 — «Зелена пташка» Карло Ґоцці. Режисер: Н. Шейко — Труффальдіно
- 1977 — «Аеропорт» Артур Гейлі — Джордан
- 1977 — «Рембрандт» Д. Кедріна — Баннінг Кук
- 1978 — «Унтиловськ» Леоніда Леонова — Редкозубов
- 1980 — «Тринадцятий голова» А. Абдулліна — Кудашев
- 1981 — «Іванов» А. П. Чехова — Боркін
- 1983 — «Мелодія для павліна» Освальда Заградника — Белан
- 1996 — «Три сестри» А. П. Чехова. Режисер: Ростислав Горяєв — Андрій Прозоров
- 1997 — «Сказання про царя Петра і убитого сина його Олексієві» Ф. Горенштейна. Режисер: Олександр Галибін — Толстой
- 2002 — «Ревізор» М. В. Гоголя. Режисер: Валерій Фокін — Ревізор
Фільмографія ред.
- 1973 — Розумні речі — Музикант
- 1978 — Зав'ялівські диваки — Єгорка
- 1981 — Росія молода — Олександр Данилович Меншиков
- 1981 — Товариш Інокентій — Петров
- 1982 — Шкура віслюка — Рудий
- 1982 — Поліська хроніка — епізод
- 1982 — З тих пір, як ми разом — Анатолій, брат Наді
- 1983 — За синіми ночами — Юра, чоловік Галі Кузнєцової
- 1983 — Місце дії — шофер Безфамільний
- 1983 — Сім годин до загибелі — Євген Олександрович, кандидат медичних наук
- 1983 — Пригоди Шерлока Холмса і доктора Ватсона: Скарби Агри — полісмен Джеймс, який охороняє скриньку зі скарбами (2-га серія) (немає в титрах)
- 1984 — Нехай цвіте Іван-чай — міліціонер
- 1984 — І ось прийшов Бумбо... — Рауль де Бражелон, борець, службовець цирку Прожілов
- 1985 — Зимова вишня — спортсмен Сашко
- 1985 — У глушині, що стріляє — Митрій Хромов
- 1986 — Лівша — тульський майстер-зброяр
- 1986 — Червоний камінь — Степан Єгоришев
- 1987 — Дзеркало для героя — шахтар-стахановец Пухарев
- 1987 — Щасливо залишатися! (Короткометражний) — Олександр Борисович Лобанов, старший тренер жіночої збірної
- 1987 — Острів загиблих кораблів — російський матрос
- 1988 — Скарб — Михайло
- 1989 — Мандрівний автобус — п'яниця-колгоспник
- 1989 — Кончина — Леха (озвучив інший актор)
- 1990 — Анекдоти — Нечипоренко, санітар / забіяка на весіллі / співробітник НКВД / міліціонер
- 1990 — Рій — Тимофій Заварзін, інспектор рибнагляду, багатодітний батько
- 1990 — Хранителі — Том Бомбадил
- 1991 — Поки грім не вдарить — Олексій Воронін
- 1992 — 22 червня, рівно о 4 годині... — Василь Брагін
- 1992 — Драбина світла — епізод
- 1992 — Сни про Росію — російський морський офіцер
- 1992 — Ти у мене одна — Дорослий Олексій коливання (на фотографії)
- 1993 — Макаров — меценат-бандит Савелій Фунтів
- 1994 — Прохиндіада 2 — рекетир Паша
- 1994 — Літак летить до Росії — Іван, сільський тракторист
- 1994 — Російський транзит — художник Федір (ФЕД)
- 1995 — Час печалі ще не прийшов — Гриня / Григорій Пєчкін
- 1995 — Зимова вишня — хокеїст Саша
- 1997 — Анна Кареніна[13] — камердинер доктора
- 1997 — Вулиці розбитих ліхтарів (серія «Подорожні») — Валерій Петрович Шаахов, власник автомайстерні
- 1999 — Страсний бульвар — Юрій, пасажир з синочком
- 2001 — Дикарка — Михайло Тарасич Боєв, сусід Ашметьєва і Зубарєва
- 2001 — Начальник каруселей — епізод
- 2001 — Розповідь про Федота-стрільця — Шотландський посол
- 2001 — Ніро Вульф і Арчі Гудвін — Фергус Крамер, інспектор поліції
- 2001 — 2003 — Вовочка — Перевірений
- 2001 — 2004 — Чорний ворон — В'ячеслав Михайлович Лімонтьєв, академік, керівник проєкту з видобутку алмазів
- 2002 — У нас всі будинки — епізод
- 2003 — Вечірній дзвін — батько Коляна
- 2004 — Опера. Хроніки вбивчого відділу — підполковник Мартинюк
- 2004 — Рагін — Топтун
- 2004 — Сищики-3 — майор Григорій Романович Горіщёкін
- 2004 — Тимур і його командос — батько Жені і Ольги
- 2004 — Шанс (короткометражний) — відвідувач
- 2004 — Загибель імперії — Рябіков
- 2004 — Нові пригоди Ніро Вульфа і Арчі Гудвіна[13] — Фергус Крамер, інспектор поліції
- 2005 — Своя людина — Георгій Олександрович Каштанов
- 2005 — Бій з тінню — батько Віки
- 2005 — Сищики-4 — майор Григорій Романович Горищьокін
- 2006 — Секретні доручення — Курлов, батько Сергія
- 2006 — Викрадення горобця — Олександр Олександрович поживає
- 2007 — Ім'я користувача «Албанець» (телесеріал) Псевдонім «Албанець» — генерал Семен Петрович Ремезов
- 2007 — Даїшники — професор університету (фільм № 3 «Кримінальний професор»)
- 2007 — Справа честі — Бєлов
- 2007 — Любов під наглядом — Сергій Громов, батько Насті
- 2007 — Нічні відвідувачі — Матвій, головний режисер театру
- 2008 — Життя, якої не було — Сергій Миколайович Гусєв
- 2008 — Псевдонім «Албанець» -2 — генерал Семен Петрович Ремезов
- 2009 — Лейтенант Суворов — Георгій Самохін, колишній офіцер царської армії
- 2009 — Останній кордон — Олександр Ілліч Кульбаба, старший лісничий
- 2009 — Господиня тайги — Владлен Андрійович, прокурор
- 2009 — 2011 — Хмари над пагорбами — російський генерал Куропаткін
- 2010 — Псевдонім «Албанець» -3 — генерал Семен Петрович Ремезов
- 2011 — Останній кордон. Продовження — Олександр Ілліч Кульбаба, старший лісничий
- 2011 — Чистий проба — Кім Семенович Товстик, батько Семена
- 2012 — Вікторія — Михайло Павлович, батько Вікторії
- 2012 — Зовнішнє спостереження — Гена
- 2012 — Псевдонім «Албанець» -4 — генерал Семен Петрович Ремезов
- 2013 — Мама буде проти — Петро Гаврилович Тюленєв
- 2013 — Незабудки — Матвій Миколайович, сусід Артема по кімнаті
- 2014 — Хтось втрачає, хтось знаходить — Семен Данилович Кремньов, батько Клима
- 2015 — Краще не буває — Пяткіна, генерал, дідусь Лери
- 2015 — Нерозрізані сторінки — Ігор Володимирович Никоненко, полковник
- 2015 — Народжена зіркою — епізод
- 2017 — Халупа боржника — Олексій Степанович Турбінін, батько Елли
- 2017 — Лабіринти — Аркадій Михайлович, батько Марини
- 2018 — Одне життя на двох — Єгор Ілліч Капітонов, секретар Ленінградського обкому
- 2018 — Мельник — Андрій Андрійович Кочетков, один Мельника, опер на пенсії
- 2018 — Три в одному-3 — Юрій Семенович, батько Інги
- 2018 — Сімейна таємниця — Станіслав Михайлович
- 2018 — Реалізація — Василь Федорович Трубілін, генерал-майор поліції, начальник ГУ МВС по Санкт-Петербургу і Ленінградської області
- 2018 — Три в одному-4 — Юрій Семенович, батько Інги
- 2019 — Крик тиші — Трифонов
- 2019 — Три в одному-5 — Юрій Семенович, батько Інги
Озвучування ред.
- 1978 — Федора — Баррі Детвайлер у молодості[14]
- 1981 — Регтайм — Колхауз Вокер-молодший[14]
- 1989–1990 — Просто Марія[13][15] — Віктор Каррено — Хайме Гарса; Герман Каррено — Порфіріо Бас; Клементе Реєс — Костянтино Костас, Естебан — Хосе Роберто Гілл; Доктор Альберто Рівера — Сервандо Манцетті; Хосе Ігнасіо Лопес — Тоньо Маурі
- 1992 — Дракула Брема Стокера[15] — граф Дракула (для прокату в 1992)
- 1992 — В облозі — Кейсі Райбек[14]
- 1997 — Титанік[16] — Льюїс Бодін, Томмі Раян
- 1998 — Армагеддон[16] — Чарльз Чаппл
- 1999 — Стюарт Літтл — кіт Сніжок[14]
- 2001 — Планета мавп[16] — сенатор Надо
- 2001 — Корпорація монстрів — Саллі[17]
- 2001 — Володар перснів: Братерство персня[16] — частина чоловічих ролей — закадровий переклад (режисерська версія)
- 2002 — Астерікс і Обелікс: Місія Клеопатра[16] — Обелікс
- 2002 — Стюарт Літтл 2 — кіт Сніжок[14]
- 2006 — Рожева пантера[16] — жандарм Жільбер Понтон
- 2010 — Історія іграшок 3 — Лотсо[18]
- 2011 — Смурфики — Папа Смурф[14]
- 2011 — Пірати Карибського моря: На дивних берегах[16] — Генрі Пелем
- 2013 — Університет монстрів — Саллі[17]
Озвучування мультфільмів ред.
- 2011 — Смішарики. ПІН-код — Білі ведмеді (серія № 17 «Берегиня»)
Примітки ред.
- ↑ російська Вікіпедія — 2001.
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 8 января 1999 года № 36
- ↑ Центр «Миротворець»: Паршин Сергій Іванович
- ↑ Сергей Паршин на сайте Александринского театра
- ↑ Солдат Варежкин основал актёрскую династию // Санкт-Петербургские ведомости. — СПб., 1999. — № 146. — Число 13 (08).
- ↑ Актёр Владимир Ерёмин в Иркутске: «Для зрителей я Аль Пачино и Энтони Хопкинс в одном лице». Комсомольская правда в Иркутске. 11 серпня 2014.
- ↑ «КАЧЕСТВО НЕ МОЕЙ МАНУФАКТУРЫ»: КАК РАНЬШЕ ВЫГЛЯДЕЛА РЕКЛАМА ПИВА НА РОССИЙСКОМ ТВ. Furfur. 22 липня 2014.
- ↑ «Пару раз было на улице: „Ой, сеалекс идёт“. Я сразу убегаю». Как живёт актёр из самой известной спортивной рекламы
- ↑ Сергей Паршин: «Стараемся помочь пенсионерам». Смена. 25 лютого 2013.
- ↑ Секретариат СТД РФ
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 17 апреля 2006 года № 392 «О награждении государственными наградами Российской Федерации работников федерального государственного учреждения культуры „Российский государственный академический театр драмы имени А. С. Пушкина (Александринский)“, город Санкт-Петербург»
- ↑ Указ Президента Российской Федерации от 20 сентября 2016 года № 481 «О награждении государственными наградами Российской Федерации»
- ↑ а б в Сергей Паршин: «Из всех профессий наша — самая интересная и непредсказуемая». Караван историй. 1 лютого 2019.
- ↑ а б в г д е Сергей Паршин: российский папа Смурф. ЕТВ. 23 травня 2018. Архів оригіналу за 28 вересня 2021. Процитовано 28 вересня 2021.
- ↑ а б Театр должен делать человека милосердным. Daily Talking. 10 грудня 2010.
- ↑ а б в г д е ж Народный артист России Сергей Паршин: Рекомендовал вместо себя Слуцкого. Не в сборную — в КВН. Спорт день за днём. 3 грудня 2015.
- ↑ а б Как озвучивали «Университет монстров». FilmPro. 18 червня 2013.
- ↑ Александр Колесников (1 грудня 2010). История игрушек: Большой побег. 25-й кадр.