Освальд Заградник (словац. Osvald Zahradník; 16 листопада 1932, Великий Бичків, тоді Чехословаччина, нині Рахівський район, Закарпатська область, Україна — 16 серпня 2017, Братислава, Словаччина[2]) — словацький драматург.

Освальд Заградник
словац. Osvald Zahradník
Народився 16 листопада 1932(1932-11-16)
Великий Бичків, Підкарпатська Русь, Перша Чехословацька Республіка
Помер 16 серпня 2017(2017-08-16) (84 роки)
Братислава, Словаччина
Країна  Чехословаччина
 Словаччина
Діяльність письменник, драматург, драматург, прозаїк
Сфера роботи radio writingd[1], телевізійне виробництвоd[1], радіопостановка[1], телепередача[1] і проза[1]
Alma mater Карлів університет
Нагороди
медаль Пушкіна

Життєпис ред.

У 1957 році закінчив Карлів університет у Празі, де вивчав філософію і психологію. Працював методистом у празькому концертному агентстві, потім — режисером Чехословацького радіо в словацькому місті Банська Бистриця. У 1967 році дебютував радіоп'єсою «Святість невинності».

У 1972 року на сцені Словацького національного театру відбулася прем'єра психологічної драми «Соло для годинника з передзвоном», в 1977 році — «Сонатини для павича».

Всього Заградник написав більше двадцяти п'єс, серед яких «Прелюдія в мінорі» (1984), «Post scriptum» (1985), «Ім'я для Михайла» (1985), «Півострів Різдва» (1986), «Долетимо до Мілана» (1996), «Плата за помилку» (1998). У 1987–1990 роках Заградник очолював Спілку театральних діячів Словаччини. До своєї смерті продовжував писати п'єси про звичайних людей і їхню непотрібність нікому.

Бібліографія ред.

  • Освальд Заградник. Соло для годинника з боєм: [Збірник п'єс] — Зміст.: Соло для годинника з боєм; Мелодія для павича; Прелюдія в мінорі; Ім'я для Міхала; Помилка доктора Моресіні; Постскриптум; Різдвяні півострова; Притулок. — СПб : «Балтійські сезони», 2005. — 301 с. — ISBN 5-902675-09-X.

Театральні постановки ред.

П'єса «Соло для годинника з передзвоном» присутня у театральному просторі України. Серед постановок — Олександр Білозуб на сцені Національного академічного драматичного театру ім. Івана Франка (2006)[3], Олександр Дзекун на сцені Полтавського академічного обласного українського музично-драматичний театр ім. Миколи Гоголя (2012)[4], Ігор Славинський на сцені Київського академічного Молодого театру (2014)[5].

Нагороди ред.

Примітки ред.

  1. а б в г д Czech National Authority Database
  2. Zomrel dramatik Osvald Zahradník
  3. Людмила ОЛТАРЖЕВСЬКА (6 квітня 2006). Для тих, кому за… і до… (ua) . «Україна молода». Процитовано 14 листопада 2020.
  4. Полтавці дочекалися на прем'єру вистави «Соло для годинника з передзвоном» (ua) . «Телеканал «Центральний» (ТОВ «Студія Місто»). 2 липня 2012. Процитовано 14 листопада 2020.
  5. Ірина ЧУЖИНОВА (4 липня 2014). «Театр прийшов до того, щоб почати говорити новою мовою» Керманич Молодого театру Андрій Білоус — про те, що найбільше наболіло (ua) . «День» №120. Процитовано 14 листопада 2020.
  6. Указ Президента Российской Федерации от 28 апреля 2000 года № 765 «О награждении медалью Пушкина Заградника О. и Червеняка А.»

Посилання ред.