Відкрити головне меню

Славинський Ігор Миколайович

І́гор Микола́йович Слави́нський (Славінський) (нар. 7 лютого 1953 року, Фастів — пом. 7 серпня 2018 року[1]) — провідний актор та режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі, з 2008 — режисер-постановник Київського академічного драматичного театру на Подолі, з 2013 року — керівник київського театру «Актор», Народний артист України[2] (2018).

Славинський Ігор Миколайович
Славинський Ігор Миколайович.jpg
Народився 7 лютого 1953(1953-02-07)
Фастів, Київська область, Українська РСР, СРСР
Помер 7 серпня 2018(2018-08-07)
Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність драматург, театральний режисер, актор
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Роки діяльності з 1987
IMDb nm3433496
Нагороди та премії
Народний артист України

ЖиттєписРедагувати

Займався в студії художнього слова Будинку піонерів Московського району Києва, вчила декламувати Фаїна Соломонівна Ковалевська, вона й готоувала до вступу в інститут.

В 1975 року закінчив Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого, курс Миколи Миколайовича Рушковського.

В 1983 — актор Молодого театру.

З 1987 — актор театра на Подлі. З 2008 працював як актор і режисер.

Викладав акторську майстерність у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення Карпенка-Карого.

У 2005 році переніс операцію на серці, було поставлено штучний клапан.

Помер 7 серпня 2018 року у Миколаєві[3], після тривалої хвороби.[4]

Театральні роботиРедагувати

Режисерські роботиРедагувати

Київський_академічний_драматичний_театр_на_Подолі
  • «Люксембурзький сад» по Й. Бродському,
  • «Мертві душі» М. Булгакова,
  • «…та я прийду по ваші душі…» за В. Висоцьким,
  • «Контрабас» П. Зюскінда,
  • «Льовушка» А. Крим,
  • «Шеррі-бренді» по О. Мандельштаму,
  • «Кохання мотиви старовинні…» за М. Цвєтаєвою.
Київський академічний молодий театр
  • «Синій автомобіль» — за Я. Стельмахом, в театрі «Сузір'я»:
  • «У Барабанному провулку» за Б. Окуджавою,
  • «Скабка» за Ф. Саган,
  • «Сватання по-сільському» — за Б.Шоу,
  • Театральна трилогія: « Срібне століття», «Кінець прекрасної епохи», «Парнас дибом», В театрі «Актор»:
  • «Листи кохання» за Герні,
  • «Ураган на ім'я Одеса».
Київська академічна майстерня театрального мистецтва «Сузір'я»

Ролі в театріРедагувати

  • Герой — «…Та прийду я по ваші душі…» — за В. Висоцьким,
  • «Літо і дим» Т. Вільямса,
  • Кавалер Ріппафратта — «Трактирниця» за К. Гольдоні,
  • Головний лкар — «Я вбив» Т. Іващенко,
  • Бахрам — «Скарби Бахрама» — Р. Качалова та Е. Успенського,
  • Автор — «Мауглі» Р. Кіплінга,
  • Герой — «Квартал небожителів» О. Коротко,
  • Сальєрі — «Бенкет під час чуми» за О. Пушкіним,
  • Імпресаріо, Поліцейський — «Опера Мафіозо» В. Станілова,
  • Виконавець бажань — «Білосніжка та семеро гномів» О. Табакова та Е. Успенського,
  • Едуар — «Медовий місяць комісара поліції» Р. Тома,
  • Капітан — «Переклади» Б. Фріла,
  • Лізандр — «Ніч чудес» В. Шекспіра,
  • Брабанціо — «Яго» — за В. Шекспіром,
  • Імператор — «Лунін, або Смерть Жака».

Нагороди та визнанняРедагувати

  • Двічі лауреат теле-кінофоруму країн СНД у Ялті — за авторську програму «День варення»,
  • Лауреат Всеукраїнського телевізійного конкурсу на найкращу програму для дітей «Кришталеві джерела» («Вечірня казка»),
  • Лауреат «Київської пекторалі» — за найкращу камерну виставу 2003 року — «Парнас дибом»,
  • Лауреат «Київської пекторалі» — як найкращий режисер, та за найкращі вистави 2010 року — «Мертві душі» та «Люксембурзький сад», Того ж року за ці вистави отримав театральну премію ім. Амвросія Бучми,
  • Був номінований «За найкращу дитячу програму» Всеукраїнського телевізійного конкурсу «Золота ера».

Протягом 1990—2004 років брав участь у фестивалях — двічі в Бресті (Білорусь), Греції, Римі (Італія), на Кіпрі, Фінляндії (Дні Києва в Тампере), тричі на фестивалі в Единбурзі, двічі в Кардіффі (Уельс), двічі в Каїрі (Єгипет),

  • в Україні — у Херсоні — «Мельпомена Таврії», в Феодосії — «Кримський ковчег» (Сімферополь), тричі у Львові — «Золотий Лев».

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати