Архієпископ Парфеній (у світському житті Петро Тихонович Попов; 1811(1811), Воронізька губернія — † 21 січня 1873, Іркутськ) — український релігійний діяч московитського походження. Також місіонер у Бурятії та Саха-Якутії. Автор акафісту українському просвітителю Іннокентію Кульчинському.

Архієпископ Парфеній
Архиепископ Иркутский Парфений (Попов).jpg
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Діяльність: священник
Ім'я при народженні: Петро Тихонович Попов
Народження: 1811(1811)
Задонський повіт, Воронезька губернія
Смерть: 21 січня 1873(1873-01-21)
Іркутськ
Чернецтво: 16 листопада 1841
Єп. хіротонія: 14 березня 1854

CMNS: Парфеній у Вікісховищі

Єпископ Відомства православного сповідання Російської імперії (ВПСРІ). Архієпископ Іркутський та Нерчинський ВПСРІ.

ЖиттєписРедагувати

Народився в Задонському повіті, Воронезької губернії у родині священика. Навчався у Воронезькій духовній семінарії, але невдозві емігрував в Україну, де вступив до Київської духовної академії, яку закінчив 1835. 7 жовтня того ж року призначений професором Орловської духовної семінарії ВПСРІ.

1 жовтня 1840 — протоієрей Єлецького собору; 16 листопада 1841 – пострижений в чернецтво; 24 жовтня 1842 – призначений інспектором Орловської духовної семінарії; 20 квітня 1844 – призначений ректором Орловської духовної семінарії, 20 травня зведений в сан архімандрита.

1845 знову скеровується в Україну, де 22 жовтня стає ректором Харківської духовної семінарії та настоятелем Старо-Харківського Преображенського Курязького монастиря. 12 квітня 1848 — ректор Херсонської духовної семінарії, настоятель Одеського Успенського монастиря.

1852 залишає Україну для служіння у Татарстані, де 29 лютого призначений ректором Казанської духовної академії.

У єпископському саніРедагувати

14 березня 1854 – хіротонія в єпископа Томського та Єнисейського ВПСРІ.

13 вересня 1860 – призначений на Іркутську катедру, засновану українськими просвітителями у 18 столітті.

Бувши єпископом Томським, створив дві окремі місії в Іркутській єпархії – Іркутську та Забайкальську (1862). За цей час здійснив близько 8 тисяч хрещень у Бурятії та Саха-Якутії.

Склав акафіст святителю Іннокентію Кульчинському.

31 березня 1863 – зведений у сан архієпископа.

Обраний почесним членом Київської духовної академії.

Помер 21 січня 1873. Похований у Вознесенському храмі в Іркутську.

ПосиланняРедагувати