Відкрити головне меню

Паргаси́т (рос. паргасит; англ. pargasite; нім. Pargasit m) — мінерал, гідроксилалюмосилікат натрію, кальцію і магнію, групи амфіболів.

Паргасит
Pargasite-d06-230a.jpg
Загальні відомості
Статус IMA перевизначений (Rd)[d][1],
чинний (успадкований, G)[d][2],
затверджений (А)[d][3],
перевизначений (Rd)[d][4]
IMA-номер IMA2012 s.p.
Хімічна формула NaCa₂(Mg₄Al)(Si₆Al₂)O₂₂(OH)₂[5]
Клас мінералу Силікати
Nickel-Strunz 10 9.DE.15[6]
Dana 8 66.1.3a.12
Ідентифікація
Колір коричневий, жовто-зелений, блакитно-зелений або сіро-чорний
Сингонія моноклінна
Просторова група space group 12[d][7]
Спайність {110}[d][8]
Твердість 5—6
Блиск скляний
Питома вага 3,1
Інші характеристики
Названо на честь Паргас[6]
CMNS: Паргасит на Вікісховищі

Загальний описРедагувати

Хімічна формула: NaCa2Mg4Al Si6Al2O22(OH)2; Mg заміщається Fe2+ з переходом у феропаргасит, тетраедричний Al заміщається Si з переходом у рогову обманку, а октаедричний Al заміщається Fe3+. Склад у % (з родов. Паргас, Фінляндія): Na2O — 2,54; CaO — 12,5; MgO — 20,6; Al2O3 — 11,05; Fe2O3 — 0,67; SiO2 — 48,1; H2O+ — 0,71; H2O −0,11; F — 1,9. Домішки: FeO, K2O, TiO2.

Сингонія моноклінна. Кристали призматичні, часто двійники. Волокнисті і зернисті агрегати. Густина 3,1. Тв. 5—6. Колір коричневий, жовто-зелений, блакитно-зелений або сіро-чорний. Блиск скляний. Крім Паргасу, знайдений на Алдані (РФ). Зустрічається у забруднених доломітових вапняках, у скарнах, в багатьох магматичних та метаморфічних породах.

Супутні мінерали: діопсид, скаполіт, флогопіт, хондродит.

За назвою місцевості першознахідки (Steinheil, 1814).

РізновидиРедагувати

Розрізняють:

  • паргасит залізистий (паргасит залізний);
  • паргасит залізний (різновид паргаситу з родов. Лангбан, Швеція, який містить 8,08 % Fe2O3);
  • паргасит свинцевистий (різновид паргаситу з г. Мансьє, Швеція, який містить 2,12 % PbO).

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. International Mineralogical Association - Commission on new minerals, nomenclature and classification The IMA List of Minerals (February 2013) — 2013.
  2. Steinheil F. Korrespondenz: Ueber den sogenannten Pargasit // Taschenbuch für die gesammte Mineralogie mit Hinsicht auf die neuesten Entdeckungen / за ред. Karl Cäsar von Leonhard — 1815. — Т. 9. — С. 301–308.
  3. Leake B. E. Nomenclature of amphiboles (1978) // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 1978. — Vol. 63. — P. 1023–1052. — ISSN 0003-004X; 1945-3027
  4. Leake B. E., Woolley A. R., Charles Edward Samuel Arps et al. Nomenclature of amphiboles: report (1997) // The Canadian Mineralogist — 1997. — Vol. 35. — P. 219–246. — ISSN 0008-4476; 1499-1276
  5. Hawthorne F. C., Oberti R., Harlow G. E. et al. Nomenclature of the amphibole supergroup (2012) // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 1916. — Vol. 97. — P. 2036. — ISSN 0003-004X; 1945-3027doi:10.2138/AM.2012.4276
  6. а б http://www.mindat.org/min-3119.html
  7. Hålenius U., Bosi F. Cation ordering in Pb2+-bearing, Mn3+-rich pargasite from Långban, Sweden // Am. Mineral.Mineralogical Society of America, 2012. — Vol. 97. — P. 1636. — ISSN 0003-004X; 1945-3027doi:10.2138/AM.2012.4137
  8. Anthony J. W., Bideaux R. A., Nichols M. C. et al. Handbook of MineralogyMineralogical Society of America.

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати