Відкрити головне меню

Федір Федорович Паньківський (19 квітня 1878 — † 1941) — полковник Армії УНР.

Федір Федорович Паньківський
Pankivsk.jpg
Народження 19 квітня 1878(1878-04-19)
Корощин, Ґміна Тереспіль, Більський повіт, Люблінське воєводство, Польща
Смерть 1941
Каліш, Каліський повіт, Великопольське воєводство, Польща
Приналежність Coat of Arms of UNR.svg Армія УНР
Звання полковник
Командування командир 2-го Сірожупанного полку військ
Війни / битви

БіографіяРедагувати

Походив з родини священика Седлецької губернії (Польща). Народився у с. Корощин Більського повіту Холмської губернії. Закінчив Холмську чоловічу гімназію, Санкт-Петербурзьке піхотне юнкерське училище за 2-м розрядом (1904). Вийшов підпоручиком до 188-го піхотного резервного Красноставського полку.

6 вересня 1906 р перевівся за власним бажанням до 187-го піхотного резервного Холмського полку. 30 червня 1910 р, у зв'язку з ліквідацією резервних піхотних полків, був приділений, а потім — переведений до 149-го піхотного Чорноморського полку (Володимир-Волинський), у складі якого в 1914 р. вирушив на Першу світову війну. В 1915 р потрапив до австро-угорського полону. Останнє звання у російській армії — штабс-капітан.

У 1916 р. — керівник гуртка офіцерів-українців військовополонених у таборі Брюкс.

З середини серпня 1918 р. — командир 1-го куреня 2-го козацько-стрілецького (Сірожупанного) полку Армії Української Держави.

З 17 листопада 1918 р. — командир 2-го Сірожупанного полку військ Директорії.

У квітні 1919 р. — начальник Сірожупанного відділу, сформованого з 2-го та частково 1-го і 3-го Сірожупанних полків Дієвої армії УНР.

Після Луцької катастрофи 16-17 травня 1919 р. зібрав з решток 2-ї Сірожупанної дивізії 2-й збірний Сірожупанний полк Дієвої армії УНР.

3 4 червня 1919 р. — помічник командира 10-го Сірожупанного полку Дієвої армії УНР.

Учасник Першого Зимового походу: воював у складі 4-го збірного пішого Сірожупанного полку.

У 1920—1921 рр. — помічник командира 10-го куреня 4-ї Сірої бригади 2-ї Волинської стрілецької дивізії Армії УНР.

У 1920—30-х рр. жив на еміграції у Польщі.

Був активним діячем українських таборових організацій в Каліші до 1939 року.

Помер в Каліші у 1941 році.

ДжерелаРедагувати

  • Тинченко Я. Офіцерський корпус Армії Української Народної Республіки (1917—1921): Наукове видання. — К.: Темпора, 2007. — 327 с. ISBN 966-8201-26-4
  • Aleksander Kolanczuk. Umarli, aby zmartwywstala Ukraina. Przemysl 2015. s.107
  • РГВИА. — Ф. 409. — Оп. 1. — п/с 288—305; ЦДАВОУ — Ф. 3172. — Оп. 1. — Спр. 73. — С. 6;
  • Прохода В. Записки до історії Сірих (Сірожупанників)//За Державність. — Каліш. — 1929. — № 1. — С. 72-117;
  • Прохода В. Записки до історії Сірих або Сірожупанників//Табор. — Варшава. — 1927. — Ч. 5. — С 47-62; 1928. — Ч. 6. — С 22-48; Ч. 7. — С. 43-52; Ч. 8. — С. 53-63.