Відкрити головне меню

Панцир (бойове спорядження)

Римські гастати — різновид піхоти Давнього Риму у панцирному обладунку (лорика сегментата). Сучасна реконструкція

Па́нцир — частина старовинного, звичайно металевого, бойового спорядження, яке захищало тулуб воїна від ударів холодної зброї.

Слово «панцир» походить, ймовірно, через пол. раnсеrz і чеськ. раnсíř, раnсéř від сер.-в.-нім. раnziеr (пор. сучасне нім. Panzer), яке, в свою чергу, походить через старофр. раnсiеr від лат. раntех («черево», «живіт»). Буквально — «те, що захищає живіт». Засвідчена в пам'ятках давньоруської писемності форма пансырь[1], можливо, запозичена зі старофранцузької через посередництво сер.-н.-нім. раnsеr.

Стародавній світРедагувати

Стародавня ГреціяРедагувати

Панцирі Стародавньої Греції відомі під загальною назвою «торакс». Частіше так зараз називають мідяні, бронзові та залізні панцирі з викарбованим рельєфом грудної і черевної мускулатури — анатомічні кіраси. Металеві торакси також звали еміторакс, геміторакс (ημιθώραξ)[2], а панцирі з кількох шарів просоченого лляного полотна — ліноторакс (λινοθώραξ).

Стародавній РимРедагувати

В армії Стародавнього Риму щодо панциру взагалі вживали слово «лорика» (lorica); за різних часів він міг мати різний вигляд. Спочатку римляни використовували металеві анатомічні кіраси лорика мускулата, аналогічні давньогрецьким тораксам, згодом з'явилися кольчужні обладунки лорика гамата, які пізніше вийшли з ужитку у важкій піхоті та використовувалися лише вершниками і ауксиліаріями. Найвідомішим римським панциром є лорика сегментата з поперечних залізних смуг. Під час підкорення Азії римляни познайомилися і зі східними лускатими обладунками, які за правління династії Северів (193—235 р.р.) набули поширення у римській армії під назвою «лорика сквамата» («луската лорика»). Первісно такий панцир використовували виключно центуріони, проте на ІІІ ст. він поширився і серед простих легіонерів. Щодо «пірчастого» обладунку лорика плюмата, то він, через свою дороговизну, уживався лише воєначальниками.

СередньовіччяРедагувати

Звичайним обладунком раннього Середньовіччя була кольчуга. Потім до неї стали додавати додаткові захисні елементи. Класичний лицарський обладунок пізнього Середньовіччя складався з шолома, бувігера, нагрудника, начеревника, наспинника, опах, наплічників, налокітників, поручів, набедреників, наколінників, наголінників, металевого взуття.

Новий часРедагувати

КірасириРедагувати

Докладніше: Кірасир

СучасністьРедагувати

Під час Першої і Другої світових війн армії використовували сталеві нагрудники. У другій половині XX ст. поширення отримали бронежилети.

ЛітератураРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Біблія 1499 р., Новгородський другий літопис; див. Срезневський II, 875; Сказання про Мамаєве побоїще IV та ін.
  2. Dictionary of Greek.