Пікіне́р (від нім. Pikenier; в Україні також називалися списниками)[1] — вид піхоти в європейських арміях XVI — початку XVIII ст., озброєної переважно 5-6 метровими піками (на відміну від стрільців — мушкетерів і аркебузирів, озброєних вогнепальною зброєю). Злагоджено діюче шикування пікінерів становило грізну силу в обороні, але відрізнялося низькою мобільністю при атаці.

Пікінер
Зображення
CMNS: Пікінер у Вікісховищі
Бій між пікінерами під час Італійських воєн.
Перша шеренга тримає піки в положенні для статичного захисту від кавалерії (charge for horse), друга — для завдання уколів (charge pike)
Перша шеренга тримає піки до бою (charge pike), друга в положенні готовності (port pike, також використовувалося на марші для проходження низьких арок, звідси назва). У реальності «до бою» утримували свою зброю перші 3 — 5 шеренг (вістря пік яких виступали за фронт шикування), а наступні за ними в положенні «догори», щоб не поранити бійців спереду своїми наконечниками

ІсторіяРедагувати

Піхотинці з довгими списами стали застосовуватися з XIV століття: для протидії важкій лицарській кавалерії. З розвитком вогневого бою необхідність мати пікінерів у бойових порядках викликалася вразливістю стрільців (аркебузирів, надалі мушкетерів) до кавалерійської холодної зброї, їхньою малою придатністю для рукопашного бою (з холодної зброї вони мали тільки шпаги й кинджали). Велика вага ранньої аркебузи й мушкета утрудняла створення на їх основі комбінованої зброї, тому доводилося залучати для захисту стрільців окремих солдатів з держаковою зброєю.

Число пікінерів у бойових шикуваннях постійно зменшувалося на користь мушкетерів. У XVII ст. з появою багнета піші стрільці (мушкетери, фузилери, гренадери) стали виконувати водначас функції списників, тому бойові порядки мали менше потреби в пікінерах; нарешті на початку XVIII ст. піші пікінери зникли[2]. Тим не менш, піка продовжувала залишатися зброєю деяких родів кінноти (козаків, уланів) до XX століття.

У Московському царстві списники з'явилися в середині XVI століття і входили до складу стрілецького війська. У полках нового ладу пікінери становили половину піхоти й були озброєні 2-сажневими (4-метровими) піками. У петрівській армії в 1700 р. з пікінерів складалися перші шереги піхотних полків, у 1720 р. їхнє число зменшується до 150 на кожний полк. У 1724 р. всі пікінери отримують рушниці з багнетами, а піки здаються в цейхгаузи, де вони залишаються як зброя воєнного часу (як і рогатки) до 1763 р., після чого остаточно скасовуються.

Тактика боюРедагувати

Пікінери діють переважно загонами, лініями або групами (баталія, терція). Вони ефективні в обороні проти загонів ближнього бою, кавалерії і становлять для них грізну силу. Недоліком пікінерів є їх низька мобільність, вони практично не придатні для штурму, дуже вразливі до зброї дальнього бою. Для будь-якого пікінера було потенційно небезпечно підпускати свого ворога занадто близько, оскільки піка практично не придатна для ближнього бою, що змушувало пікінерів кидати свою піку і використовувати запасну зброю.

ОзброєнняРедагувати

Допоміжна зброя до піки
  • Базелард — кинджал, активно використовувався швейцарцями
  • Кацбальгер — короткий меч, активно використовувався ландскнехтами
Допоміжна зброя для пікінерів задніх рядів

У пізніший час (XVII—XVIII ст.) пікінери мали як допоміжну зброю шпагу і пістолет.

Зброя для протидії пікінерамРедагувати

  • Глефа — холодна зброя, призначена для боротьби з пікінерами
  • Дворучник — меч, активно використовувався ландскнехтами для перерубування пік
    • Нодаті — величезний японський меч (більше катани), що використовувався з тією ж метою
  • Баклер — щит-кастет, що використовувався іспанцями в парі з коротким мечем для прослизання під піками

Див. такожРедагувати

Античність
Середньовіччя
  • Баталія (стрій) — шикування пікінерів квадратом 100x100
    • Батальйон — термін, який спочатку позначав чверть баталії, поділеної на чотири менших квадрати з метою зменшення втрат від артилерії
  • Терція — шикування з пікінерів, стрільців і мечників
  • Битва золотих острог — перша битва, в якій прославилися пікінери (фламандські пікінери проти французьких лицарів)
  • Швейцарські гвардійці — були найняті Папою Римським після того як швейцарська піхота прославилася своїми перемогами над німецькими лицарями
  • Ландскнехти — були відомі вмілим поєднанням пікінерів і аркебузерів, а також славилися тим, що успішно протистояли швейцарцям
    • Банда — термін, який спочатку означав загін ландскнехтів
  • Асигару — японська піхота з не-самураїв, основною зброєю якої були піки

ПриміткиРедагувати

  1. Списник // Словник української мови : в 11 т. — К. : Наукова думка, 1970—1980.
  2. Пикинеры // Военная энциклопедия : [в 18 т.] : [рос.] / под ред. В. Ф. Новицкого[ru] [и др.]. — СПб. ; [М.] : Тип. т-ва И. В. Сытина[ru], 1911—1915. (рос.)

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати