Вікіпедія

Палац Балів

Замки та палаци Львівської області

Палац Балів у селі Тулиголове на Львівщині збудований у 1898-1899 роках за проєктом львівського архітектора Владислава Галицького у стилі французького неоренесансу. У деяких джерелах архітекторами палацу згадуються австрієць Фердинанд Фелльнер і німець Герман Гельмер[1], автори проєкту Будинку вчених (колишнє Шляхетське казино) у Львові та Гессенського державного театру[en] у Вісбадені[2]. Будівля палацу цегляна, двоповерхова, майже квадратна в плані. Автором скульптурного оздоблення, яке вважається найбагатшим з усіх палацових резиденцій Львівщини, був львівський скульптор Петро Герасимович[3].

Палац Балів
Палац Балів. Карта розташування: Україна
Палац Балів
Палац Балів
Палац Балів (Україна)
Країна Україна
Територіальна одиниця Львівська область
Місцезнаходження село Тулиголове
49°35′48″ пн. ш. 23°37′36″ сх. д. / 49.596581° пн. ш. 23.626571° сх. д. / 49.596581; 23.626571
Стиль французький неоренесанс
Архітектор Владислав Галицький
Спорудження 1898-1899
Відомі мешканці Станіслав Баль, Марія Баль
Сучасний стан потребує реставрації і охорони
Мапа
CMNS: Палац Балів у Вікісховищі

Історія ред.

Маєтностями в Тулиголовому на початку ХІХ століття володів рід Оссолінських, від якого село перейшло до родини Балів гербу Ґоздава[4]. «Батько польської історії» Ян Длугош вважав, що Балі — це польський рід з гербом білих лілій на червоному полі. Проте, можливо, цей герб походить з Угорщини, звідки родина переїхала в XIV столітті. Деякі історики стверджують, що походження Балів русинське (українське).

Викупивши маєток в Оссолінських, Станіслав Баль і його дружина Марія з Бруницьких, наприкінці ХІХ століття збудували новий великий палац.

Марія Бруницька народилася в сім'ї барона Северина Бруницького, польського землевласника, і його дружини Ядвіги Марії Криспіної Загурської у їхньому заміському маєтку в Заліщиках. Вона була польської баронесою і протягом усього життя була музою Яцека Мальчевського, відомого польського національного художника, чиї роботи зберігалися в палаці.

З приходом совітів палац був націоналізований (тут була МТС[5]), а власники виїхали за кордон, де і провели останні роки свого життя.

У колишній резиденції у 1954 році розмістили туберкульозний диспансер. Очолив його Паньків Володимир Михайлович, який був головним лікарем до 1958 року. Рішенням Львівської обласної ради від 9 червня 2017 року тублікарня припинила свою діяльність[5]. Перед закриттям полагодили дах, покривши його металочерепицею[6]. У 2020 році обласне керівництво зупинило охорону будівлі. Палац був повністю відчинений[5].

Родинна каплиця-усипальниця Балів ред.

На території кладовища у Тулиголовому, навпроти головних воріт збереглися руїни родинної каплиці Балів[7]. Це будівля у стилі класицизму прямокутної форми з 3-бічною замкненою вівтарною частиною. На фасаді є 2-колонний портик з трикутним фронтоном і гербовим картушем. Каплиця збудована на початку ХХ століття. В тимпані фронтону можна розгледіти родинний герб Балів. В інтер'єрі збереглися кам'яні епітафії семи членів роду[5].

Сучасний стан ред.

Увійти до палацу з боку двору можна через засклену веранду, поруч з якою розташована напівкругла прибудова з високими вікнами. Балкони мають ковані металеві огорожі. До палацу примикає великий парк. Добре збереглися масивні дерев'яні сходи (схожі на ті, що у Будинку вчених у Львові), вирізьблений герб родини Балів, п'єци, ліпнина на стелях. На території маєтку також збереглися два флігелі, колишні стайні, конюшні та господарські приміщення.

З 2017 року будівля палацу пустує. У 2019 році, під час бурі, дах будівлі було пошкоджено зламаним деревом і тепер будівля повільно руйнується[6]. Маєток є власністю Львівської обласної ради, але поки що не належить до Державного реєстру нерухомих пам'яток України[8], і тому не має офіційного статусу пам'ятки архітектури[9][10].

3 січня 2021 року на своїй фейсбук-сторінці, а також сторінці Комарнівської ОТГ[11], Микола Кремса опублікував світлини та відео, які засвідчують занедбаний стан палацу та об'єктів довкола. Відсутність охорони в будівлі спричинила крадіжки, зокрема дверцят з п'єців, а також дверей і вікон[12]. 4 січня 2021 року Володимир Іванюк подав депутатський запит до Львівської обласної ради щодо відновлення охорони Палацу Балів. Комарнівська міська рада підтримала запит одноголосно[13]. У Львівській обласній раді заявляють, що на охорону палацу на рік потрібно 400 тисяч гривень, однак таких грошей у бюджеті немає. Тому розглядають два варіанти для палацу: оренда приміщення для приватного геріатричного пансіонату або використання для іншої установи обласного підпорядкування, можливо, у сфері культури[9].

23 листопада 2022 року палац передано у розпорядження Історико-краєзнавчого музею у Винниках[14].

Туризм ред.

Палац Балів включено до нового туристичного маршруту «Королівський шлях», що пролягатиме зі Львова через Комарно, Тулиголове, Вишню, Самбір та Лаврів[14]. Ініціатором розроблення маршруту є Ігор Тимець, директор Історико-краєзнавчого музею у Винниках[15].

14 жовтня 2023 року у рамках програми Вікіконференції 2023 у місті Комарно, учасники заходу відвідали також Палац Балів.

  •  
    Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
  •  
    Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
  •  
    Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
  •  
    Учасники Вікіконференції 2023 у Палаці Балів
  •  
    Палац Балів

Галерея ред.

  •  
    Портрет Марії Баль. Автор - Яцек Мальчевський
  •  
    Ґоздава (герб)
  •  
    Палац Балів
  •  
    Вирізьблений герб родини Балів
  •  
    Родинна каплиця Балів
  •  
    Парадні сходи
  •  
    Дерев'яна галерея другого поверху
  •  
    Фрагмент інтер'єру
  •  
    Австрійський п'єц і ліпнина на стелі

Примітки ред.

  1. ↑ Roman Aftanazy, Dzieje rezydencji na dawnych kresach Rzeczypospolitej, wyd. drugie przejrzane i uzupełnione, t. 7: Województwo ruskie, Ziemia Halicka i Lwowska, Wrocław: Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1995, s. 584-586, ISBN 83-04-04229-0, ISBN 83-04-03701-7
  2. ↑ Bal's Palace | Objektansicht. www.kuladig.de. Процитовано 25 січня 2021.
  3. ↑ Тулиголове | Україна Інкогніта. ukrainaincognita.com. Процитовано 7 січня 2021.
  4. ↑ Пам’ятки культурної спадщини. www.gorodok-vlada.gov.ua (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  5. ↑ а б в г Шніцар С. (2021). Тулиголови крізь глибину століть до сьогодення. Краєзнавчо-історичне дослідження з історії села. Львів: Видавничий Дім "Панорама". с. 272.
  6. ↑ а б Пам’ятки маловідомого села Тулиголови на Львівщині. Фотографії старого Львова (укр.). 4 червня 2020. Процитовано 7 січня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  7. ↑ ➤ Тулиголове Цікаві місця • Пам'ятки • Що подивитись у Тулиголове?. Україна Інкогніта (укр.). Процитовано 16 жовтня 2023.
  8. ↑ Міністерство культури України :: Державний реєстр нерухомих пам'яток України. mincult.kmu.gov.ua. Архів оригіналу за 11 січня 2021. Процитовано 7 січня 2021.
  9. ↑ а б На Львівщині мешканці села хочуть відновити закинутий палац кінця XIX століття. Суспільне. 12 січня 2021. Процитовано 14 січня 2021.
  10. ↑ На Львівщині руйнується палац польських шляхтичів із родини Балів. Процитовано 17.01.2021.
  11. ↑ Місто Комарно/official. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  12. ↑ Mykola Kremsa. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  13. ↑ Володимир Іванюк. www.facebook.com (укр.). Процитовано 7 січня 2021.
  14. ↑ а б Zaxid.net. Покинутий палац XIX ст. на Львівщині передали музею для розвитку туризму. ZAXID.NET (укр.). Процитовано 8 січня 2023.
  15. ↑ Королівський шлях: новий турмаршрут проляже через Львів, Комарне, Тулиголове, Вишню, Самбір та Лаврів. DailyLviv.com (укр.). Процитовано 8 січня 2023.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Палац_Балів&oldid=41206264