Відкрити головне меню

Отто V Лінивий (*Otto der Faule, бл. 1346 — 15 листопада 1379) — герцог Баварії у 13491351 роках (як Оттон V), герцог Верхньої Баварії у 1349—1351 роках, маркграф Бранденбургу у 13511356 роках (як Отто VIII), 2-й курфюрст Бранденбургу у 13561373 роках, герцог Баварії-Лансгута у 13751379 роках.

Отто V
OttoV Faule Siegesallee.JPG
Народився бл. 1346
Мюнхен, Баварія[1]
Помер 15 листопада 1379
замок Вольфштейн
Поховання Seligenthal abbey[d]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність суверен
Титул курфюрст Бранденбургу
Посада Курфюрст, герцог Баварії[d], Герцог і Бранденбург
Термін 1356—1373 роки
Попередник Людвіг I
Наступник Венцеслав I
Конфесія католицтво
Рід Віттельсбахи
Батько Людвіг IV
Мати Маргарита Голландська
Родичі Карл IV і Blanche of Valois[d]
Брати, сестри
У шлюбі з Катерина Богемська

ЖиттєписРедагувати

Походив з династії Віттельсбахів. Син Людвіга IV, імператора Священної Римської імперії, та Маргарити, графині Ено та Голландії. Народився близько 1346 року.

У 1347 році після смерті батька став співправителем Баварії разом з п'ятьма іншими братами — Людвігом V, Стефаном II, Людвігом VI, Вільгельмом I, Альбрехтом I.

1349 року брати вирішили розділити герцогство. Оттон і його старші брати Людвіг V і Людвіг VI отримали у володіння Верхню Баварію, що включала території по річках Лех, Ізар, Ампер і верхів'я Інна. У 1351 році Людвіг V поступився маркграфство Бранденбурзьким Оттону V і його брату Людвігу VI за можливість одноосібного правління у Верхній Баварії.

Оскільки Оттон був ще малий, то він ріс у матері в Нідерландах. 1356 році разом з братом Людвігом VI, що став Людвігом I, став курфюрстом Бранденбургу.

В 1360 році Оттона V було оголошено повнолітнім. Конфлікт між Людвігом V і Стефаном II, герцогом Баварії-Лансгута, призвів до того, що Людвіг V підписав договір з імператором Карлом IV Люксембургом, відповідно до якого Бранденбург повинен був бути переданий Люксембург. Для скріплення договору Оттон V 19 березня 1366 року оженився на Катерині доньці Карла IV. Шлюб цей був суто політичним, і після весільної церемонії дружинакурфюрста Бранденбурга залишилася жити в Празі.

Оттон V закинув управління і вважав за краще проводити життя в задоволеннях. У 1367 році він продав Карлу IV Лужицьку марку, вже закладену раніше Веттінам з Саксонії. 1368 року він втратив місто Дойч-Кроне, яке відійшло Казимиру III, королю Польщі. У 1371 році імператору Карлу IV довелося втрутитися в ситуацію в Бранденбурзі. У 1373 Оттон офіційно продав Бранденбург імператору за 500 тисяч гульденів та частину землі Нордгау, втім за ним до кінця життя зберігався голос при виборах імператора.

Після цього Оттон повернувся до Баварії, де Стефан II визнав його співправителем Баварії-Лансгута. Продовжував вести розкішний спосіб життя у своєму замку Вольфштейн, де помер у 1379 року.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Felix Escher: Otto V. der Faule. In: Neue Deutsche Biographie (NDB). Band 19, Duncker & Humblot, Berlin 1999, ISBN 3-428-00200-8, S. 677 f