Остеогенна саркома

Остеогенна саркома, також остеосаркома — злоякісна пухлина, що походить з власне кісткової тканини, за гістологічною будовою поділяється на остеогенну саркому, хондросаркому, фіброміксосаркому, міксосаркому, міксохондросаркому тощо. Остеогенна саркома містить маси диференційованої міжклітинної речовини, завжди є поодинокою, що важливо з точки зору диференціації. Характерним є швидкий, постійно прогресуючий ріст, постійний самовільний біль в зоні ураження, гіпертермія, гематогенне метастазування переважно в легені.

Остеогенна саркома
Мікрографія остеосаркоми Мікрографія остеосаркоми
Спеціальність	онкологія
Препарати	метотрексат, карбоплатин, цисплатин і доксорубіцин
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-11	XH1XF3
МКХ-10	C40-C41
МКХ-О	M9180/3
OMIM	259500
DiseasesDB	9392
MedlinePlus	001650
eMedicine	ped/1684 orthoped/531 radio/504 radio/505
MeSH	D012516
SNOMED CT	21708004
Osteosarcoma у Вікісховищі

Форми захворювання

Розрізняють остеобластичну, остеолітичну та змішану форму захворювання.

Переважає остеолітична форма, для якої характерне вогнище розплавлення кістки з нечіткими та нерівними контурами, що дуже швидко збільшується в розмірах у всіх напрямках, у нижній щелепі може давати симптом «піднятого дашка», часто поширюється на оточуючі м'які тканини, тобто справжні розміри пухлини значно більші, ніж рентгенологічно діагностовані. З прогностичної точки зору дуже несприятливим є патологічний перелом.

Остеобластична форма зустрічається рідко, переважно у дітей, характеризується неправильної форми вогнищами склероза, розташованими у товщі кістки чи ближче до кортикального шару, який спочатку вибухає, а потім зникає. Ця форма ще більш злоякісна, ніж попередня, досить часто супроводжується голчастим («муфтоподібним») періостозом.

Для змішаної форми характерні обидва типи рентгенологічних змін, зустрічається вона найрідше.

Диференціювати слід з обмеженим хронічним остеомієлітом, еозинофільною гранульомою, субперіостальною гемангіомою, лімфангіоендотеліомою (пухлиною Юінга).

З інших форм саркоми, крім остеогенної, слід виділити хондросаркому з причини її специфічної локалізації (суглобовий паросток нижньої щелепи), типу кісткової перебудови (остеоліз з множинними вкрапленнями вапна), типовою періостальною реакцією (осифікуючий періостоз), втягненням в патологічний процес скронево-нижньощелепового суглоба.

Література

• Черкасов Е. Ф. Радиационная гигиена. М.: Медицина, 1974.
• Дергачёв А. И. Ультразвуковая диагностика заболеваний внутренних органов. М. 1995 г.
• Зедгенидзе Г. А. Клиническая рентгено-радиология . — М.: Медицина, 1983. — Т.3. — С. 90 — 169, 272 — 323.
• Милько В. І. Рентгенология. — К.: Вища школа, 1983. — С. 228 — 230, 233 — 236.
• Бакланова В. Ф., Филиппкина М. А. Рентгенодиагностика в педиатрии. — 1988. — С. 265 — 266.
• Чорний В. С., КоноваленкоВ. Ф., Проценко В. В.. Оцінка ефективності та ускладнень неоад'ювантної поліхіміотерапії у комбінованому лікуванні хворих на остеосаркому довгих трубчастих кісток. — Травма. — 2017. — 18, № 2. — С. 23-29.