Відкрити головне меню


Саркома — злоякісна пухлина сполучної тканини.

Саркома
Гемангіосаркома
Гемангіосаркома
Класифікація та зовнішні ресурси
МКХ-О: M8800/3
MeSH D012509
CMNS: Саркома на Вікісховищі

Саркома м'яких тканин — велика група злоякісних новоутворень, які походять з ембріональної мезодерми (середнього зародкового листка). Мезодермальна первинна мезенхіма дає початок різним варіантам сполучної тканини, що входять до складу сухожиль, зв'язок, м'язів тощо. В такому випадку і можливе формування саркоми. Утім, деякі саркоми мають ектодермальне і епітеліальне походження, притаманне раковим (епітеліальним) пухлинам.[1]

Зміст

Клінічні характеристикиРедагувати

Більшість випадків саркоми виникає спонтанно, тобто, без видимих причин, але до чинників ризику захворювання відносять хімічні канцерогени, іонізуюче випромінювання, спадковість.

Саркома м'яких тканин може зустрічатися у пацієнтів похилого та старечого віку, але найчастіше пацієнтів європеоїдної раси після 40 років (середній вік хворих — 50 років). Інших істотних закономірностей не виявлено.

Саркома м'яких тканин зустрічається нечасто, із частотою близько 1 випадку на 1 млн чоловік або близько 6000 випадків на рік у абсолютному вираженні серед населення світу. Смертність від саркоми досить висока: близько половини пацієнтів, хворих саркомою, вмирає.

Найчастіше місце розвитку саркоми — нижні кінцівки. Саркома нижніх кінцівок зустрічається приблизно 40 % випадків, на ділянці голови та шиї — 5 %.

ПатологіяРедагувати

Крім звичайних характеристик пухлини (гістологічна будова, розмір, наявність ближчих і віддалених метастазів) саркоми заведено поділяти за рівнем злоякісності:

  • Низька ступінь злоякісності. Сюди відносять такі характеристики саркоми, як високе диференціювання клітин та мала мітотична їх активність, невелика кількість власне пухлинних клітин та дуже багато строми в саркомі, невелика кількість судин і мало осередків некрозів.
  • Високий рівень злоякісності. Сюди відносять протилежні характеристики саркоми.

За рівнем злоякісності визначають прогноз захворювання, отже, і ймовірність успішності лікування.

Нозологічні формиРедагувати

Прикладами саркоми м'якої тканини є:

ДіагностикаРедагувати

Зазвичай саркома характеризується повільним ростом і безболісністю протягом досить довгого часу, тому виявлення довготривалої і безпричинної припухлості (пальпуємого утворення на кінцівках, у животі й інших частинах тіла) має насторожити й примусити терміново звернутися його до лікаря для уточнення діагнозу. Найчастіші метастази саркоми спостерігаються в легенях, рідше — в регіонарних лімфатичних вузлах.

Діагностика саркоми проводиться шляхом огляду фахівцем, застосування засобів медичної візуалізації, біопсії з наступним дослідженням тканини пухлини та інших додаткових методів.

З усіх засобів медичної візуалізації (ультразвукове дослідження, рентгенівська комп'ютерна томографія, магніторезонансна томографія) найінформативнішою вважають МРТ, хоча у кожному конкретному випадку вибір методу діагностики слід проводити індивідуально.

Біопсія пухлини може бути інцизійною (через розріз) або пункційною. Відкрита (інцезійна) біопсія має перевагу у разі уточнення вже наявного плану лікування.

ЛікуванняРедагувати

Лікування саркоми м'яких тканин переважно хірургічне. Майже всі операції є органозберігаючими, що дозволяє швидко відновити функцію. Якщо радикальна операція неможлива, то ролі додаткових методів використовуються хіміотерапія і/або променева терапія саркоми. На жаль, їх ефективність поки невисока, а у випадку виявлення метастазів ймовірність лікування зменшується до нуля.

ПрогнозРедагувати

До чинників, який поліпшує прогноз захворювання, відносять час подвоєння пухлини більш 20 днів, безрецидивний інтервал понад рік, кількість вузлів до 3,6. Радикальне видалення пухлини і метастазів у легенях може дати 5-річне виживання приблизно 20 % пацієнтам. Основною проблемою залишається рецидивоване захворювання. Найнижчий ризик рецидиву — для пухлин нижніх кінцівок (менш 25 %), найвищий — для «заочеревинного» простору (близько 75 %).

До чинників, які поліпшують виживання, відносять: вік менш 50 років; низьку ступінь злоякісності саркоми; біль в області пухлини; малі розміри пухлини та її розташування на кінцівках; відсутність метастазів.

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. International Agency for Research on Cancer (2002). Pathology and Genetics of Tumours of Soft Tissue and Bone. St. Louis: WHO Press. ISBN 9789283224136.