Оскарс Калпакс
Оскар Петрович Калпакс (латис. Oskars Kalpaks, 6 січня 1882 — 6 березня 1919) — полковник, командир окремого латиського батальйону («батальйон Калпакса»), перший офіцер латиських національних збройних сил.
| Оскар Калпакс | ||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| латис. Oskars Kalpaks | ||||||||||||
 | ||||||||||||
| Народження | 6 січня 1882 Лифляндська губернія, Російська імперія | |||||||||||
| Смерть | 6 березня 1919 (37 років) Айрітес, Салдуський район, Латвія | |||||||||||
| Країна | Російська імперія, Латвія | |||||||||||
| Вид збройних сил | Сухопутні війська | |||||||||||
| Рід військ | піхота | |||||||||||
| Освіта | Іркутське військове училищеd | |||||||||||
| Роки служби | 1903–1919 | |||||||||||
| Звання | полковник | |||||||||||
| Командування | Перший Латиський незалежний батальйон | |||||||||||
| Війни / битви | Перша світова війна Війна за незалежність Латвії | |||||||||||
| Нагороди |
| |||||||||||
 Оскарс Калпакс у Вікісховищі | ||||||||||||
Дитинство та юність
ред.Калпакс народився в родині селянина Петра Калпакса. Хоча, в усіх документах фігурує прізвище «Колпак», яким полковник підписувався до своєї смерті. Оскар з дитинства захоплювався грою на скрипці та читанням літератури про військову справу. Закінчив Вісагалську волосну та Лубанську приходську школи.
Майбутній полковник розпочав свою військову кар'єру з навчання у Іркутському військовому училищі. Служив у 40-му Коливанському полку, брав участь у придушенні Іркутського повстання 1905 року. За це отримав медаль «За вірність». Після закінченням училища у званні підпоручика направлений для проходження служби в 183-й Пултуський піхотний полк[1].
Участь у Першій світовій війні
ред.У Першу світову війну воював у Польщі, Білорусі, Румунії та Україні у складі 183-го Пултуського полку. За проявлені у вересні 1915 року військові здібності та героїзм отримав найвищу нагороду російської імператорської армії — Орден Святого Георгія IV ступеня[1].
Революційні події
ред.У 1917 році виявляючи лояльність до Лютневої революції та Тимчасового уряду вступає у партію есерів. Після більшовицького перевороту обраний командиром полку. Після розформування полку, що дислокувався в України, у зв'язку з демобілізацією армії повертається на територію Латвії[2].
Війна за незалежність Латвії
ред.Після проголошення незалежності Латвії 18 листопада 1918 року Калпакс прийнятий на службу в міністерство оборони молодої країни. Брав активну участь у створенні Ландсверу. Після бунту латиських рот і розформування 1 та 2 роти в новостворених збройних силах починається масове дезертирство. Калпакс під своїм командуванням об'єднав усіх тих, хто залишився вірним Тимчасовому уряду республіки в окремий батальйон.
31 грудня 1918 року Калпакс отримує призначення командира всіх латиських військових частин (всього декілька загонів та батальйон під його командуванням). У січні 1919 року «батальйон Калпакса» розгромив 2-й стрілецький полк червоногвардійців та зайняв місто Скрунда. Оскару Калпаксу вдалося у березні 1919 року нанести поразку червоним латиським стрільцям[3].
Смерть
ред.6 березня 1919 року при наступі на Мітаву в результаті випадкової перестрілки з солдатами Балтійського Ландсверу Оскар Калпакс був вбитий.
Кар'єра
ред.Пам'ять
ред.- У Латвії вважається першим Головнокомандувачем Збройних Сил (хоча на дану посаду його не було призначено)
- У Лієпаї є міст, названий на честь Оскара Калпакса
Література
ред.- Edvarts Virza. Pirmais Latvijas nacionālo karaspēku virspavēlnieks Oskars Kalpaks. — Rīga: Pulkveža Kalpaka pieminekļa komiteja, 1927
Примітки
ред.- ↑ а б Памяти Оскара Калпакса — русского офицера, кавалера Георгиевского креста. Архів оригіналу за 1 вересня 2014. Процитовано 26 квітня 2015.
- ↑ Оскар Калпакс
- ↑ Оскар Калпакс: знайомий незнайомець
Посилання
ред.- Офіційний сайт пам'яті Калпакса(латис.) (Перевірено 3 жовтня 2009)