Відкрити головне меню

Орлі́вка (до 1945 — Мамаша́й; крим. Mamaşay) — село в Україні, в Нахімовському районі Севастопольської міськради. Населення становить 937 осіб.

село Орлівка
OrlovkaSev 3.jpg
Країна Україна Україна
Область Севастополь
Район/міськрада Севастопольська міськрада, Нахімовський район
Рада/громада Качинська селищна рада
Код КОАТУУ 8536965303
Облікова картка Орлівка 
Основні дані
Населення 937
Площа 0.73 км²
Поштовий індекс 99814
Телефонний код +380 692
Географічні дані
Географічні координати 44°43′54″ пн. ш. 33°34′54″ сх. д. / 44.73167° пн. ш. 33.58167° сх. д. / 44.73167; 33.58167Координати: 44°43′54″ пн. ш. 33°34′54″ сх. д. / 44.73167° пн. ш. 33.58167° сх. д. / 44.73167; 33.58167
Водойми р. Кача
Місцева влада
Адреса ради 99804, Севастопольська міськрада, смт Кача, вул. Нестерова, б. 5, тел. 73-41-32
Карта
Орлівка. Карта розташування: Україна
Орлівка
Орлівка
Мапа

Орлівка у Вікісховищі?

Площа села - 73 гектари [1], населення 938 осіб за даними сільради на 2009 рік. У селі діє мечеть «Мечеть Мамашай джамісі», пам'ятник архітектури з 1992 року [2].

Зміст

ГеографіяРедагувати

Село Орлівка розташоване в північній частині території міськради, за 2 км від берега Чорного моря, на правому березі річки Качи, висота центру села над рівнем моря 9 м [3]. На східній околиці села проходить автодорога Т 0117 Північна - Саки, відстань до Севастополя близько 13 км (Бартеньєвка, Північна сторона). Сусідні населені пункти - за автотрасою на північному сході Полюшко і за 200 м на захід, ближче до моря - Осипенко.

Історичні відомостіРедагувати

Поблизу Орлівки виявлено залишки пізньоскіфського городища та могильник перших століть нашої ери.[4]

Вперше в доступних джерелах, згадане в Камеральному описі Криму 1784 року як село бакчі-сарайскаго каймакамства Качи Беш Пареси кадилику (судового округу) Мамашай[5]. Після приєднання Криму до Російської імперії 8 лютого 1784 року, село була приписане до Сімферопольському повіту Таврійської області [6]. Після Павловських реформ, з 1796 по 1802 рік, входило в Акмечетський повіт Новоросійської губернии[7]. За новим адміністративним поділом, після створення 8 (20) жовтня 1802 Таврійської губернии[8], Мамашай був включений до складу Актачинської волості Сімферопольського повіту.

За Відомості про всі селища у Сімферопольському повіті ... від 9 жовтня 1805 року, в селі Мамашай значилося 31 двір і 156 жителів, виключно кримських татар [9]. На військово-топографічній карті генерал-майора Мухіна 1817 року в селі 19 дворів [10]. В результаті реформи волосного поділу 1829 року Мамашай, згідно «Відомості про казенні волості Таврійської губернії 1829 р» , віднесли до Дуванкойської волості (перетвореної з Чоргунської)[11]. На карті 1842 року в Мамашаї 30 житлових будинків [12].

Станом на 1886 у селі Мамашай Дуванкойської волості Сімферопольського повіту Таврійської губернії мешкало 369 осіб, налічувалось 59 дворових господарства, існували мечеть та лавка[13].

Після встановлення в Криму Радянської влади, за постановою Кримревкома від 8 січня 1921 року[14] була скасована волосна система і село ввійшло до складу Бахчисарайського району Сімферопольського повіту [15], а в 1922 році повіти отримали назву округів [16]. 11 жовтня 1923 року, згідно з постановою ВЦВК, в адміністративний поділ Кримської АРСР були внесені зміни, в результаті яких округи були скасовані і основною адміністративною одиницею став Бахчисарайський район [6] і село включили до його складу. Згідно Списку населених пунктів Кримської АРСР за Всесоюзним переписом від 17 грудня 1926, Мамашай був центром Мамашайского сільради Бахчисарайського району [17].

У 1925-1927 роках на височині, на південь від села, була споруджена 10 батарея берегової оборони [18]. 2 листопада 1941, о 15.30, батарея відкрила вогонь по колоні противника - почалася оборона Севастополя. У ході першого штурму міста лінія фронту, фактично, проходила через Мамашай. 22 грудня 1941 року Військова рада Приморської армії відводить війська, в тому числі і батарейців 10-ої, за Бельбек - 23 фашисти зайняли село[19].

Увечері 14 квітня 1944 року танковий батальйон майора Булгакова увірвався в Мамашай, звідки вранці 15-го рушив на Північну сторону [20]. А вже 18 травня, згідно з Постановою ДКО № 5859 від 11 травня 1944, вцілілі кримські татари з Мамашая були депортовані в Середню Азію [21]. 12 серпня 1944 було прийнято постанову № ГОКО-6372с «Про переселення колгоспників у райони Криму», за яким в район з Орловської і Брянської областей РРФСР пререселялісь 6000 сімей колгоспників [22]. Указом Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 Мамашай був перейменований в Орлівку і Мамашайську сільраду - в Орлівську [23]. 15 лютого 1965 року село передане до складу Севастопольської міськради [24].

Відомі особистостіРедагувати

В поселенні народився:

ПриміткиРедагувати

  1. Інформація про Качинську селищну раду. Архів оригіналу за 24 березень 2014. Процитовано 21 травень 2015. 
  2. Мечеть Мечеть Мамашай джамісі. IMUSLIM. Процитовано 2014-10-06. 
  3. Прогноз погоди в с. Орловка (Крим)
  4. Історія міст і сіл Української РСР. Кримська область. — К.: Головна редакція УРЕ АН УРСР, 1970. — 992 с.
  5. Камеральне Опис Криму л. А
  6. а б Административно-территориальное поділ Крыма. Архів оригіналу за 2013-04-29. Процитовано 2013-04-27. 
  7. Крим 1783-1998 рр., Стор. 122. Указ Павла I Сенатові про новий поділ держави на губернії
  8. Крим 1783-1998 рр., Стор. 124. З Указу Олександра I Сенату про створення Таврійської губернії
  9. ІТУАК, т. 26, стор.86. Лашков Ф. Ф. Історичний нарис Кримсько-татарського землеволодіння
  10. «Військова топографічна карта півострова Крим ... 1817-го року»
  11. Крим 1783-1998 рр., Відомість про казенних волостях Таврійської губернії 1829 стр. 127
  12. 42-7-1.jpg «Топографічна карта півострова Крим, л. VII, .С'ёмка полковн. Бетева і Подолка. Оберга. 1842»[недоступне посилання з червень 2019]
  13. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  14. Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 521. Архів оригіналу за 22 квітень 2012. Процитовано 21 травень 2015. 
  15. Історія міст і сіл. Том Крим, стор. 197-202. Куйбишеве
  16. НАСЕЛЕНИЕ І ПРОМИСЛОВІСТЬ. І.М.Саркізов-Серазини, 1925. Архів оригіналу за 2013-06-08. Процитовано 2013-06-08. 
  17. Крим 1783-1998 рр., стор. 308
  18. tragedii-kryma23.html А. Б. Широкорад. «Чотири трагедії Криму» "Артилерія в боях за Севастополь[недоступне посилання з липень 2019]
  19. Мамашай (Орловка): вогнем і пером. Архів оригіналу за 22 травень 2015. Процитовано 21 травень 2015. 
  20. ​​Андрій Лубянов. Летить над Севастополем. Газета «Прапор Батьківщини» № 72 - 75 2008р
  21. Постанова ДКО № 5859сс від 11.05.44
  22. Государственный Комітет Оборони. Постанова № ГОКО-6372с. Архів оригіналу за 2013-06-11. Процитовано 2013-06-11. 
  23. Указ Президії Верховної Ради РРФСР від 21 серпня 1945 р
  24. Ялта, путівник. Верхньосадове, село. Архів оригіналу за 2013-07-01. Процитовано 2013-06-27.