Орлов Георгій Михайлович (архітектор)

радянський архітектор

Георгій Михайлович Орло́в (рос. Георгий Михайлович Орлов; нар. 8 квітня 1901, Курськ — пом. 16 квітня 1985, Москва) — російський радянський архітектор; дійсний член Академії мистецтв СРСР з 1979 року; член-кореспондент Академії архітектури СРСР у 19501955 роках та дійсний член Академії архітектури СРСР у 19561963 роках; віце-президент Академії будівництва і архітектури СРСР у 19611963 роках, професор з 1969 року, віце-президент у 19671969 роках і президент у 19721975 роках Міжнародної спілки архітекторів, перший секретар правління Спілки архітекторів СРСР у 19631981 роках; почесний член Бразильського інституту архітектури з 1967 року, почесний член Спілки архітекторів Мексики з 1969 року, почесний член Вищої колегії архітекторів Іспанії з 1970 року, член-кореспондент Академії архітектури Франції з 1971 року, почесний член Американського інституту архітектури з 1972 року, почесний член Інституту архітекторів Канади з 1974 року, почесний член Спілки архітекторів Угорщини з 1976 року, почесний член Спілки архітекторів Болгарії з 1978 року[2].

Орлов Георгій Михайлович
рос. Георгий Михайлович Орло́в
Орлов Георгій Михайлович.jpg
Народження 26 березня (8 квітня) 1901
Смерть 16 квітня 1985(1985-04-16) (84 роки)
Поховання Новодівичий цвинтар
Країна
(підданство)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Навчання Московський державний технічний університет імені Баумана
·Веснін Віктор Олександрович
Діяльність архітектор
Членство Спілка архітекторів СРСРd
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.» медаль «У пам'ять 800-річчя Москви»
Сталінська премія Народний архітектор СРСР

БіографіяРедагувати

Народився 26 березня [8 квітня] 1901(19010408) року в місті Курську (тепер Росія). Після закінчення трудової школи навчався на Вищих будівельних курсах в Курську[3], потім протягом 19211926 років навчався на архітектурному відділенні Московського вищого технічного училища у Віктора Весніна. Одночасно у 19251926 працював молодшим інженером проектного бюро побудови інституту мінеральної сировини[2]. Дипломний проект, завод сірчаної кислоти, був опублікований, у вітчизняному журналі «Сучасна архітектура» і за кордоном[3].

Протягом 19261927 років працював інженером будівельного відділу Вищої ради народного господарства тресту «Метахім», управління «Дніпробуду» Вищої ради народного господарства; протягом 19271932 років працював у Москві архітектором, керівником групи архітекторів, завідувачем відділом; протягом 19321935 років — помічником головного архітектора «Середволміськубуду» (Москва, Народний комісаріат важкої промисловості); протягом 19351936 років — головнии архітектором «Чирчикбуду» (Москва, Чирчик); протягом 19361938 років — керівником архітектурної майстерні і заступником головного архітектора Центрального аерогідродинамічного інституту у Москві. Одночасно у 19341938 роках викаладав у Московському інженерно-будівельному інституті. Протягом 19381941 років працював головним архітектором архітектурно-проектної майстерні № 1 Народного комісаріату важкої промисловості у Москві; протягом 19421944 років — старшим науковим співробітником Академії архітектури СРСР, заступником директора Інституту містобудування (Москва, Чимкент); протягом 19441951 років — головним архітектором «Дніпробуду» Міністерства електростанцій СРСР (Запоріжжя); протягом 19511961 років — головним архітектором Інституту «Гідроенергопроект» Міністерства електростанцій СРСР[2].

Протягом 19671985 років — викладач Московського архітектурного інституту[2]. З 1966 по 1985 рік жив в Москві в будинку архітекторів на Ростовській набережній № 5. Помер в Москві 16 квітня 1985 року. Похований в Москві в колумбарії Новодівочого кладовища[4].

Споруди, праціРедагувати

Брав участь в проектуванні, будівництві (19271932) і відновленні (19441952) «Дніпрогесу», а також;

будівництві
проектуванні

Конкурсні проекти:

  • Державний театр для Самарканда (1927);
  • будівля проектної організацій для Харкова (1930);
  • малометражні квартири (1944);
  • будівля сільради (1945);
  • житлові секції для південних районів (1947);
  • проект забудови з пам'ятником Володимиру Леніну в Запоріжжі — громадський центр (разрм з Іриною Орловою-Купеціо, 1949).

Пам'ятники:

  • невідомому солдату на «Дніпрогесі» (1951);
  • Ф. Г. Логінову — начальнику будівництва Дніпровського гідровузла (1959).

Автор публікацій:

  • «О мерах по развитию стандартного домостроения» (Москва, 1958) (рос.);
  • «Роль архитекторов в решении задачи переустройства сельских населённых мест» (Краснодар, 1968) (рос.).

Писав статті в періодичних виданнях, присвячені проблемам промислової архітектури та архітектури житла.

ВідзнакиРедагувати

Вшанування пам'ятіРедагувати

1 жовтня 2001 року, на 100-річчя з дня народження архітектора, в Курську на будівлі в якому раніше було Курське відділення Спілки архітекторів було відкрито меморіальну дошку. Друга меморіальна дошка була встановлена на будинку де народився Георгій Михайлович[3].

В Москві, на будинку на Ростовській набережній № 5, де з 1966 по 1985 рік жив архітектор, також встановлено меморіальну дошку[4].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати