Опока
Опока (рос. опока, англ. opoka, gaize; нім. Kieselkalkton m, Opoka f, Gaise f) — осадова мікропориста порода, складена на 90% з аморфного кремнезему (опалу) з домішками глинистої речовини, і невеликої кількості домішок скелетів дрібних морських організмів (діатомей, радіолярій та спікул кременевих губок), мінеральних зерен (кварцу, польових шпатів, глауконітів). Вміст SiO2 досягає 92-98%. Колір — від ясно-сірого до темно-сірого, майже чорного. Характерний черепашковий злам.[1] Від мергелю відрізняється більшою легкістю, твердістю, не реагує на дію соляної кислоти. Чисті різновиди опоки характеризуються високими адсорбційними властивостями.
| Осадова гірська порода | ||||
|---|---|---|---|---|
 | ||||
| Загальні відомості | ||||
| Ідентифікація | ||||
| Використання | ||||
|
| ||||
 Опока у Вікісховищі | ||||
Особливо багато цієї породи в Наддністрянщині, де її шари чергуються з шарами крейди.[1]
Див. такожРедагувати
ПриміткиРедагувати
ЛітератураРедагувати
- Мала гірнича енциклопедія : у 3 т. / за ред. В. С. Білецького. — Д. : Донбас, 2007. — Т. 2 : Л — Р. — 670 с. — ISBN 57740-0828-2.
ПосиланняРедагувати
- Опока // Термінологічний словник-довідник з будівництва та архітектури / Р. А. Шмиг, В. М. Боярчук, І. М. Добрянський, В. М. Барабаш ; за заг. ред. Р. А. Шмига. — Львів, 2010. — С. 140. — ISBN 978-966-7407-83-4.