Вікіпедія

Онищук Захар Михайлович

Онищук Захар Михайлович
Народився 24 березня 1916(1916-03-24)
село Голубече, нині Тульчинський район Вінницької області
Помер 1 серпня 1997(1997-08-01) (81 рік)
Країна СРСР СРСР
Україна Україна
Alma mater Всесоюзний заочний юридичний інститут
Харківський юридичний інститут
Галузь правознавство
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Онищук.

Захар Михайлович Онищук (24 березня 1916, село Голубече — 1 серпня 1997) — радянський та український вчений-правознавець, спеціаліст в галузі кримінально-правових наук. Кандидат юридичних наук (1964), професор (1995). Декан вечірнього факультету (1979—1984), а з другої половини 1990-х років — професор кафедри кримінології та виправно-трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого. Учасник німецько-радчнської війни.

Життєпис ред.

Захар Онищук народився 24 березня 1916 року [1] у селі Голубечі (нині — Тульчинський район Вінницької області). У 1933 році вступив до політехнікуму шляхів сполучення в Ростові-на-Дону. Потім, починаючи з 1937 року служив у Червоній армії. До 1940 року проходив строкову службу, а починаючи з 1941 року служив на посадах слідчого і заступника начальника слідчого відділу в контррозвідці [2]. Брав участь у німецько-радянській війні, мав військове звання майор. 13 червня 1945 року був нагороджений орденом Вітчизняної війни II ступеня, а 25 липня 1949 року — медаллю «За бойові заслуги»[3], також був удостоєний орденом Червоної Зірки і медалей «За перемогу над Німеччиною у Великої Вітчизняної війні 1941—1941», «За оборону Кавказу», «За бездоганну службу», «30 років Радянської Армії та Флоту» та «40 років Збройних Сил СРСР». Продовжував служити в контррозвідці до 1950 року[2].

Вищу освіту здобув у Харківському юридичному інституті [4] та Харківській філії Всесоюзного заочного юридичного інституту [1] [2], який закінчив у 1949 році [2]. Після закінчення ЗВО та залишення контррозвідки, зайнявся науково-педагогічною роботою, протягом десяти років, починаючи з 1950 року працював викладачем і старшим викладачем, а потім, і начальником циклу юридичних дисциплін у школі КДБ [2].

У травні 1960 року вступив до Харківського юридичного інституту на аспірантуру [2]. Починаючи з 1962 року працював на посаді асистента на об'єднаній кафедрі кримінального права та кримінального процесу цього ж вузу [1], потім був підвищений до викладача. 26 червня 1964 року [2] Захар Онищук у Харківському юридичному інституті під науковим керівництвом професора Абрама Ривліна [5] успішно захистив дисертацію на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук на тему «Слідчий у радянському кримінальному процесі». Його офіційними опонентами на захисті дисертації були професор Віктор Колмаков та доцент Ігор Тиричев [6]. Відповідний вчений ступінь був присвоєний йому в тому ж році [2].

В 1966 році обійняв посаду доцента на кафедрі кримінального процесу, а також отримав однойменне вчене звання. У тому ж році, після створення у Харківському юридичному інституті кафедри кримінології та виправно-трудового права, Оніщук разом із чотирма іншими викладачами вишу став одним із перших її викладачів. До переходу на кафедру кримінології та виправно-трудового права Захар Онищук досліджував проблематику кримінально-процесуального права, а потім почав досліджувати правову статистику. Розробляючи дані наукові напрями, Онищук опублікував близько 50 (за іншими даними рівно 50 [2]) наукових праць[1] [7].

Деякий час поєднував науково-педагогічну роботу з адміністративною. Працював заступником декана денного відділення Харківського юридичного інституту, а потім [1], з 1979 по 1984 роки очолював вечірній факультет ЗВО [8]. У лютому 1995 (за іншими даними в 1996 році [1]) він обійняв посаду професора кафедри кримінології та виправно-трудового права Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого (до 1990 року — ХЮІ), а в квітні того ж року йому було присвоєно вчене звання професора[2].

Бібліографія ред.

Серед наукових праць Зиновія Онищука були:

Параграфи у підручнику та тексти лекцій:

  • Онищук, З. М., Птицын А. Г., Сугачев Л. Н. Программированные задания по судебной статистике / ред. В. В. Сташис. — Х. : Б. и., 1968. — 92 с.
  • Онищук З. М. Попереднє розслідування (загальні положення) (Розділ 9 § 7) // Радянський кримінальний процес / М. М. Гродзинський [та ін.] ; за заг. ред. А. Л. Ривліна. — К. : Вища шк., 1971. — С. 147—149.
  • Онищук З. М. Повноваження слідчого і начальника слідчого відділу (Розділ 11 § 2) / З. М. Онищук // Радянський кримінальний процес / М. М. Гродзинський [та ін.] ; за заг. ред. А. Л. Ривліна. — К. : Вища шк., 1971. — С. 155—158.
  • Онищук З. М. Методические указания и задания по судебной статистике. — Харьков: Б. и., 1974. — 44 с.
  • Онищук З. М. О постановке учета и отчетности в судебных органах: текст лекции. — Х. : Харьк. юрид. ин-т, 1974. — 20 с.
  • Онищук З. М. Учет преступлений в органах внутренних дел, прокуратуры и суда: текст лекций. — Х. : Харьков. юрид. ин-т, 1976. — 61 с.

Статті:

  • Онищук З. М. Повноваження органів дізнання // Радянське право. — 1961. — № 6 (30 квітня). — С. 65—69.
  • Онищук З. Взаємовідносини слідчого і прокурора в процесі розслідування справ // Радянське право. — 1962. — № 5 (30 квітня). — С. 90—94.
  • Онищук З. Участь захисника у попередньому слідстві // Радянське право. — 1964. — № 1 (30 квітня). — С. 74—79.
  • Онищук З. Застосування запобіжного заходу на попередньому слідстві // Радянське право. — 1965. — № 1 (30 квітня). — С. 43—48.
  • Онищук З. М. О повышении роли следственных органов в борьбе с преступностью // Известия высших учебных заведений. Правоведение. — 1966. — № 2 (30 квітня). — С. 95—101.
  • Онищук З., Марченко Є. Проблеми вдосконалення судової статистики // Радянське право. — 1972. — № 5 (30 квітня). — С. 75—78.
  • Онищук З., Герман А. Слідча робота очима студента-практиканта // Радянське право. — 1988. — № 7 (30 квітня). — С. 30—32.
  • Онищук З., Христич І., Хромова В. Питання, що виникають у суддів при статистичному обліку підсудних // Радянське право. — 1990. — № 9 (30 квітня). — С. 29—32.

Примітки ред.

  1. ↑ а б в г д е Кафедра кримінології та кримінально-виконавчого права.
  2. ↑ а б в г д е ж и к л Тацій, Кононенко, Тихий, 2013, с. 50.
  3. ↑ Онищук Захар Михайлович. https://pamyat-naroda.ru/. Память народа. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 24 жовтня 2021.
  4. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 40—41.
  5. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 393.
  6. ↑ Панов, 2006, с. 273.
  7. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 380, 386—387.
  8. ↑ Тацій, Битяк, Гетьман, 2014, с. 195.

Джерела ред.

  • Онищук Захар Михайлович. http://criminology.nlu.edu.ua/ (укр.). Кафедра кримінології та кримінально-виконавчого права. Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого. Архів оригіналу за 23 жовтня 2021. Процитовано 23 жовтня 2021.
  • Підготовка і атестація науково-педагогічних кадрів у Національній юридичній академії України імені Ярослава Мудрого (1805—2005 роки) / Панов М. І. (кер. авт. кол) та ін. — Х. : Право, 2006. — 576 с. — ISBN 966-8467-82-5.
  • Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого 1804 − 2014 / редкол.: В. Я. Тацій (голов. ред.), Ю. П. Битяк, А. П. Гетьман. — Х. : Право, 2014. — 616 с. — ISBN 978-966-458-702-7.
  • Оніщук Захар Михайлович // Через півстоліття. Літопис випускників Харківського юридичного інституту 1963 року / В. Я. Тацій, В. І. Кононенко, В. П. Тихий та ін. — К. : Арт Економі, 2013. — С. 51.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Онищук_Захар_Михайлович&oldid=41050905