Відкрити головне меню

Колмаков Віктор Павлович
Колмаков Віктор Павлович.jpg
Народився 29 вересня 1913(1913-09-29)
Красноярський край, Росія
Помер 20 березня 1973(1973-03-20) (59 років)
Поховання Друге Християнське кладовище (Одеса)
Громадянство СРСР СРСР
Alma mater Харківський університет (зараз Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна)
Сфера інтересів правознавство
Заклад Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор юридичних наук

Колмаков Віктор Павлович (29 вересня 1913(19130929) — 20 березня 1973) — український вчений-правознавець, доктор юридичних наук, професор, завідувач кафедри криміналістики (1952—1957) Харківського юридичного інституту.

БіографіяРедагувати

Народився 29 вересня 1913 року у селі Большая Іня[ru] Мінусінського району Красноярського краю (Російська Федерація).

У 1927 року почав працювати у колгоспі. 1936 року закінчив Свердловський юридичний інститут. Навчався в аспірантурі Харківського юридичного інституту (зараз Національний університет «Юридична академія України імені Ярослава Мудрого»), по закінченні якої працював в органах військової юстиції діючої армії.

Під час Радянсько-німецької війни був прокурором дивізії, слідчим військової прокуратури фронту, експертом-криміналістом судово-медичної лабораторії.

З 1945 року — старший науковий співробітник Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз, а з 1950 року — директор інституту. Одночасно (1952—1957) очолював кафедру криміналістики Харківського юридичного інституту. З 1967 р. завідував кафедрами криміналістики, кримінального права та процесу Одеського державного університету (зараз Одеський національний університет імені І. І. Мечникова), був деканом юридичного факультету.

Помер 20 березня 1973 року в м. Одеса. Похований на Другому християнському кладовищі.

Наукова діяльністьРедагувати

Напрями наукової діяльності — криміналістика, судова експертиза. Приділяв значну увагу проблемам загальної теорії криміналістики, теорії ідентифікації. Підготував 30 кандидатів юридичних наук.

Опублікував близько 130 наукових праць. Був членом правління Всесоюзного наукового товариства судових медиків і криміналістів, Всесоюзного координаційного бюро з криміналістики, Науково-консультативної Ради Верховного Суду УРСР, членом редколегії або редактором багатьох збірників наукових робіт.

НагородиРедагувати

Нагороджений Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР та медалями.

ПосиланняРедагувати