Олекса́ндр Іва́нович Фрізон (5 травня 1875, Баден, Одеський повіт, Херсонська губернія — 20 червня 1937, Москва) — титулярний єпископ Лимиренський (з 1926). Діяч Римо-католицької церкви.

Родина та освіта

ред.

Народився в сім'ї німецьких колоністів-вихідців з Ельзасу, які приїхали до Російської імперії в другій половині XVIII століття. Здобув освіту в Саратовській духовній семінарії, в Німецькій колегії при Григоріанському університеті в Римі. Доктор філософії та богослов'я.

Священик

ред.
  • З 1901 — священник.
  • З 1902 — настоятель храму Пресвятої Діви Марії в Керчі, пізніше служив у Сімферополі.
  • З січня 1905 — вікарій в Саратовському кафедральному соборі.
  • З 1905 — капелан і секретар єпископа В. Кесслера, канцлер єпархіальної курії в Саратові.
  • З 1905 — професор церковної історії та латинської мови Саратовської духовної семінарії.
  • З 1910 — ректор Саратовської духовної семінарії; залишився ректором після її переведення в Одесу в 1917.
  • З 1919 — настоятель храму Успіння Пресвятої Діви Марії в Сімферополі.
  • У 19151925 також був настоятелем Керченської філії. Був деканом Сімферопольського деканату.

У 1923 протягом шести місяців перебував в ув'язненні, в 1925 знову притягувався до суду.

Єпископ

ред.

У 1926 році був возведений у сан титулярного єпископа Лимиренського. 10 травня 1926 таємно висвячений на єпископа в церкві святого Людовика в Москві представником Папи Римського єпископом Мішелем д'Ербиньї. У той же день був призначений Апостольським адміністратором Одеським і південної частини Тираспольської єпархії (Крим, Одеса, Таганрог, Миколаїв, Херсон, Ростов-на-Дону).

Радянська влада незабаром дізналась про єпископську хіротонію. У 1927 вона заборонила єпископу виїхати з Сімферополя до Одеси, так чином він не зміг приступити до виконання обов'язків Апостольського адміністратора. У серпні 1929 був заарештований в Сімферополі, але через місяць звільнили. Восени 1929 знову заарештований за звинуваченням у нелегальному прийняттю єпископського сану і в наданні допомоги білогвардійським військам під час громадянської війни. У 1931 звільнений. У 1933 заарештований за звинуваченням у незаконному допущенню неповнолітніх до участі у богослужінні та їх розбещення (суть обвинувачення полягала в тому, що єпископ дозволив дитині, на прохання його батьків, взяти участь у заупокійній службі), потім був звільнений.

Останній арешт та страта

ред.

Востаннє єпископа Фрізона заарештували 10 жовтня 1935 в Сімферополі за звинуваченням у шпигунстві на користь Третього Рейху. Разом з ним були заарештовані мати і племінниця. Доказом вини єпископа стали знайдені у нього кілька доларів, які розглядалися як плата за шпигунську діяльність. Перебував в ув'язненні у Сімферопольській в'язниці.

На закритому процесі 11-17 вересня 1936 постановою Спеціальної колегії республіканського суду Криму був засуджений до найвищої міри покарання. 10 квітня 1937 вирок був затверджений Спеціальною колегією Верховного Суду СРСР[1]. Після винесення вироку просив, зокрема, дозволити зустріч з племінницею (засудженою на тому ж процесі до восьми років позбавлення волі й розстріляною в таборі в 1938), повернути йому молитовники і Біблію та дозволити висповідатися у католицького священник (настоятеля Севастопольського парафії о. Матіаса Гудайтиса, заарештованого по одній справі з єп. Фрізоном), але його прохання не було виконано. Розстріляний у Бутирській тюрмі в Москві або, за іншими даними, на кладовищі в Сімферополі.

Бібліографія

ред.
  • Книга памяти. Мартиролог католической церкви в СССР. — М., 2000. (рос.)

Примітки

ред.
  1. Le Vatican, nid d’espions. LEFIGARO (фр.). 9 квітня 2021. Процитовано 2 березня 2023.

Посилання

ред.