Ожика світла
Ожика світла[1], ожика ожикова[2], мохнатка жовтувата[3] (Luzula luzulina) — вид трав'янистих рослин родини гвоздикових (Liliaceae), поширений у Туреччині та Європі від Іспанії до України.
| Ожика світла | |
|---|---|
| |
| Біологічна класифікація | |
| Царство: | Рослини (Plantae) |
| Клада: | Судинні рослини (Tracheophyta) |
| Клада: | Покритонасінні (Angiosperms) |
| Клада: | Однодольні (Monocotyledon) |
| Клада: | Комелініди (Commelinids) |
| Порядок: | Тонконогоцвіті (Poales) |
| Родина: | Ситникові (Juncaceae) |
| Рід: | Ожика (Luzula) |
| Вид: | Ожика світла (L. luzulina)
|
| Біноміальна назва | |
| Luzula luzulina | |
| Синоніми | |
|
Juncus luzulinus Vill. | |
Біоморфологічна характеристика ред.
Багаторічна волохата розгалужена рослина 15–40 см заввишки. Прикореневі листки лінійно-вузькі, 2–4 мм ушир. Стеблові листки трохи коротші від прикореневих. Особливо довгі волоски біля основи листків. Суцвіття до ≈ 10 квіток, дуже нещільне, з нерівними гілками, на яких розташовано 1–2 квітки. Квітки поодинокі, солом'яно-жовті або жовтувато-коричневі; квітконіжки довгі. Листочки оцвітини рівні, ланцетні, загострені, на краях біло-перетинчасті. Квітне у травні — червні. Коробочка яйцевидно-трикутна, загострена, приблизно рівна оцвітині, жовто-коричнева коли стигла. Насіння коричневе, закінчується вигнутим придатком. 2n=24[1][4][5].
Поширення ред.
Поширений у Туреччині й західній половині Європи — Австрія, Болгарія, Корсика, Чехія, Словаччина, Франція, Німеччина, Греція, Італія, Польща, Румунія, Іспанія, Швейцарія, Україна, колишня Югославія[6].
В Україні вид зростає у лісах, на луках — у Карпатах[1]. У ЧКУ має статус «зниклий у природі»[2].
Примітки ред.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 415.
- ↑ а б Перелік видів рослин та грибів, що заносяться до Червоної книги України (рослинний світ) — Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 23 березня 2021 р. за № 370/35992
- ↑ Luzula luzulina // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ Luzula luzulina. Das nationale Daten- und Informationszentrum der Schweizer Flora. Процитовано 10.07.2021. (нім.)
- ↑ Luzula luzulina. Tela Botanica. Процитовано 09.07.2021. (фр.)
- ↑ Luzula luzulina. Plants of the World Online. Kew Science. Процитовано 10.07.2021. (англ.)