Овчинникова Олена Василівна
Олена Василівна Овчи́нникова (нар. 1 жовтня 1935, Київ) — український графік, есеїст, педагог; член Спілки радянських художників України з 1965 року.
| Овчинникова Олена Василівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження |
1 жовтня 1935 (88 років) Київ, Українська СРР, СРСР | |||
| Країна |
 СРСР Україна США | |||
| Навчання | Київський державний художній інститут (1960) | |||
| Діяльність | графікеса, вчителька, есеїстка | |||
| Вчитель | Пащенко Олександр Софонович, Касіян Василь Ілліч, Данченко Олександр Григорович, Чичкан Леонід Ілліч, Селіванов Іван Михайлович і Єржиковський Сергій Миколайович | |||
| Працівник | Київський державний художній інститут | |||
| Член | Спілка радянських художників України | |||
| Батько | Овчинников Василь Федорович | |||
| Мати | Марголіна Раїса Гаврилівна | |||
|
| ||||
Біографія ред.
Народилася 1 жовтня 1935 року в місті Києві (нині Україна). Дочка художників Василя Овчинникова і Раїси Марголіної. 1960 року закінчила Київський художній інститут по майстерні станкової графіки[1]. Її викладачами були зокрема Олександр Пащенко, Василь Касіян, Олександр Данченко, ЛеонідЧикан, Іван Селіванов, Сергій Єржиковський. Дипломна робота — серія ліноритів «Люди з Верховини»[1].
Упродовж 1969—1982 років викладала малюнок у Київському художньому інституті. Жила у Києві, в будинку на Русанівській набережній № 22, квартира № 43 та у будинку на вулиці Ежена Потьє, № 11, квартира № 69[2]. У 2001 році емігрувала до США, живе й працює у місті Піттсбурзі.
Творчість ред.
Працювала у галузях станкової та книжкової графіки, монументального мистецтва. Серед робіт:
- станкова графіка
- серія ліногравюр «Люди з Верховини» (1960);
- серія ліногравюр «Мирне літо» (1963—1965);
- диптих «Балада про синів» (1967);
- «Свято, що завжди з тобою» (1971, літографія);
- серія літографій «Житіє протопопа Авакума» (1977);
- серія «Київський щоденник» (1990-ті);
- серія «Емігрантські сни» (2002—2007);
- темперний живопис
- «Пологовий будинок» (1967);
- «Святкові сорочки для десяти синів» (1971);
- «Кришталева чара» (1980);
- «Жнива» (1983);
- «Рушники» (1994);
- «Благодійні обіди» (1997).
1990 року зробила розписи «Гопак», «Краков'як» у фойє концертого залу київського готелю «Інтурист».
Проілюструвала понад 25-ти книжок, зокрема:
- «Подорож Нільса Гольгерсона з дикими гусьми» Сельми Лагерлеф (1964);
- «Свято святого Йоргена» Гаральда Бергстедта (1967);
- «Балада про синів» (1967);
- «Вир» Григорія Тютюнника (1971, акварель);
- «Маруся» Григорія Квітки-Основ'яненка (1985);
- «Вершники» Юрія Яновського (1987);
- «Казки» Луки Дем'яна (1969).
Брала участь у республіканських виставках з 1960 року, всесоюзних — з 1965 року, зарубіжних — з 1964 року. Персональні виставки відбулися у Києві у 1987 і 1995 роках.
Окремі роботи художниці зберігаються у Національному художньому музеї України та Музеї української діаспори в Києві, Вінницькому, Дніпровському, Одеському, Запорізькому, Миколаївському, Полтавському, Херсонському художніх музеях.
Авторка низки есе, зокрема в журналі «Всесвіт»: «12 дней во Франции» (1966), «Я не стану описывать Колизей» (1971), «Америка: шедевры и муляжи» (1978) тощо.
Примітки ред.
Література ред.
- Овчинникова Олена Василівна // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 335.;
- Овчинникова Олена Василівна // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 165.
- Н. М. Буланова. Овчинникова Олена Василівна // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.