Рісорджименто
Ця стаття містить перелік джерел, але походження окремих тверджень у ній залишається незрозумілим через практично повну відсутність виносок. (січень 2024) |
Рісорджименто (італ. il Risorgimento — «відродження», «оновлення») — історіографічний термін, що означає період боротьби за політичне об'єднання Італії.
| Рісорджименто | |
 | |
| Країна |
_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія, Сардинське королівство і historic state of Italyd |
|---|---|
| Місце розташування | Італія |
| Момент часу | 1815 |
| Час/дата початку | 1815 |
| Час/дата закінчення | 1871 |
 | |
| Категорія мап на Вікісховищі | d |
 Рісорджименто у Вікісховищі | |
Термін
ред.Спочатку слово вживалось за аналогією з Il Rinascimento (Епоха відродження) та використовувалось виключно в культурно-літературному контексті. І лише у подальшому за посередництва Вітторіо Альф'єрі (1749—1803) його значення стало поступово розширюватись у бік припустимого об'єднання Італії у політичному, культурному й національному плані.
Ідеологія
ред.Ідеологічні передумови Рісорджименто досить різноманітні: це й просвітницькі, і ліберальні ідеї, романтично-націоналістичні, республіканські, соціалістичні або антиклерикальні, світські та церковні. Експансіоністські амбіції Савойського дому поєднувались із антиавстрійськими настроями.
Чималу роль відігравала й національна ідея. Вона була доволі своєрідною: Франко Вальсеккі у своїй роботі про Рісорджименто в контексті європейського націоналізму бачить в основі націоналізму італійського деякі первинні концепції: ідеалістичну — Джузеппе Мадзіні, релігійну — Джоберті, раціоналістичну — Каттанео, реалістичну — Дурандо. Всі вони лягли в основу розробки Романьозі, який поєднав національну ідею та принцип легітимності, розробивши концепцію етнікархії. Нація для нього — це населення, якому природою задано деяку географічну та духовну єдність. Таким чином, разом з Манчіні, який у своїх лекціях підкреслював безсмертя національної держави, що базується на безсмерті національної ідеї, вони сформували уявлення про юридичну роздрібненість Італії як про явище суто тимчасове, у той час як в реальності справжня держава — національна.
Хронологія
ред.- 1820 — початок повстання у Неаполітанському королівстві, придушеного у підсумку австрійською інтервенцією;
- 1821 — повстання поширюються на П'ємонт за ініціативою таємного товариства під керівництвом Санта-Роза і Федеріко Конфалоньєрі; повстання також було придушено австрійцями;
- 1831 — австрійці придушують ще одне повстання — у герцогстві Пармському. Джузеппе Мадзіні засновує у Марселі «Молоду Італію», патріотичний рух, що боровся за об'єднання Італії та включення її до європейського контексту.
- 1833 — невдала спроба «Молодої Італії» підняти повстання у Генуї.
- 1848-1849 — «П'ять днів Мілана» й Перша війна з Австрією за незалежність, що завершилась невдало (перемир'я у Віньялі та Міланська мирна угода), однак відіграла важливу роль у розвитку та розповсюдженні патріотичних настроїв.
- Червень-липень 1857 — експедиція Карло Пізакане: невдала спроба підняти повстання у Неаполітанському королівстві.
- 1859-1860 — Друга війна за незалежність, внаслідок якої відбувається об'єднання Сардинського королівства з Ломбардією, Тосканою, Романьєю, Пармою та Моденою, у яких пройшло всенародне голосування. Висадка Джузеппе Гарібальді в Сицилії та об'єднання із Сардинією Королівства обох Сицилій.
- 17 березня 1861 — новий парламент проголошує Італійське королівство на чолі з Віктором Еммануїлом II.
- Серпень 1862 — перший похід Гарібальді на Рим.
- 1866 — Третя війна за незалежність в союзі з Пруссією (див. австро-прусська війна), в ході якої до Італії було долучено область Венето з Венецією.
- Червень 1867 — другий похід Гарібальді на Рим.
- Вересень 1870 — італійські війська вступають до Риму, з якого виведено французький гарнізон (див. франко-прусська війна).
- Червень 1871 — італійську столицю було перенесено до Риму.
Див. також
ред.Література
ред.- В. В. Копійка. Італії об'єднання 1858-70 // Українська дипломатична енциклопедія: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ін. — К: Знання України, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Життя і сцена Миколи Іванова: історія українця в італійському Рісорджименто : [монографія] / Микола Варварцев ; Нац. акад. наук України, Ін-т історії України, Т-во Данте Аліг'єрі. - К. : Ін-т історії України НАНУ, 2011. - 187 с. : іл. - Парал. тит. арк. італ. - 300 прим. - ISBN 978-966-02-6155-6
- Епоха Рісорджіменто в історії та культурі Італії = L`eta del Risorgimento nella storia e nella cultura italiana : колект. монографія / [Варварцев М. М. та ін.] ; за заг. ред. проф. Ю. С. Сабадаш ; Маріупол. держ. ун-т. - Маріуполь : МДУ, 2018. - 271 с. - Бібліогр. в кінці ст.- ISBN 978-966-97742-3-1
- Срібняк І. Утворення єдиного Італійського королівства (1848-1870) // Гетьманський альманах / Відп. ред. Ю.І.Терещенко. – К., 2002. – Ч.І. – С.95-107.
- Срібняк І. Державотворча діяльність монархів Савойської династії в Італії (1821-1870 рр.) // Міжнародні зв’язки України: наукові пошуки і знахідки. – К., 2006. – Вип.15. – С.348-361.
- Джорджо Канделоро. История современной Италии. Т. 4. М., 1966.
- История Италии. Т. 2. М., 1970.
- Giuseppe Berti. Russia e stati italiani nel Risorgimento. Torino, 1957.
- Indro Montanelli. L'Italia del Riorgimento. Milano, 1972.
- Franco Valsecchi. L'Italia del Risorgimento e l'Europa delle nazionalità. Roma, 1978.
- Walter Maturi. Interpetazioni del Risorgimento. Torino, 1962.
Посилання
ред.- Рисорджименто // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 325.
- Микола Бажан. Рісорджіменто й література (1961)
- F. Tarozzi, Risorgimento
- Мадзіні й Кавур
- Компанія Solferino e San Martino
- Бібліотеки документів на Рісорджименто
|
Це незавершена стаття з історії Італії. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |