Іредентизм (італ. irredentismo, від irredento — незвільнений, такий, що перебуває під чужим владарюванням) — термін міжнародних відносин, що позначає політику держави, партії чи політичного руху за об'єднання народу, нації, етносу в рамках єдиної держави[1]. Проявляється в етнічній мобілізації, що порушує питання про возз'єднання території, де мешкає іредента, з титульною державою, в якій їхній етнос становить більшість.

Іредентистські претензії Італії після Першої світової війни

Це особливості політики ідентичності, культурної та політичної географії. Оскільки більшість кордонів було колись переміщено, дуже багато країн могли б виявити іредентизм стосовно своїх сусідів. Територію, щодо якої можуть виставити вимогу на возз'єднання з іншою країною на підставі однакового етнічного складу населення або колишньої колонії, називають возз'єднуваною територією. Не всі потенційно возз'єднувані території залучено у фактичний іредентизм.

Уперше термін став вживатися стосовно руху за приєднання до Італії територій з італо-романським населенням (Трієста, Трентіно-Альто-Адідже), що перебували у складі Австро-Угорщини та інших країн.

Класичні приклади іредентРедагувати

Інші прикладиРедагувати

Діаспора чи іредента?Редагувати

На відміну від діаспори, члени якої розсіяно проживають на території віддалених від їхньої історичної батьківщини держав, члени іреденти, як правило, компактно розселені в державах, що межують з їхньою історичною батьківщиною, особливо висока їхня концентрація в прикордонних, суміжних територіях (наприклад, раніше так проживали фольксдойче в Чехословаччині (область Судети) та Польщі (Сілезія, Польський коридор)).

Приклад відмінностей між діаспорою та іредентою:

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Іредентизм [Архівовано 8 лютого 2013 у Wayback Machine.] у політичному словнику (рос.)

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати