Відкрити головне меню

Нінетто Даволі

італійський актор

Нінетто Даволі (італ. Ninetto Davoli, справжнє им'я — Джованні Даволі (італ. Giovanni Davoli); нар. 11 жовтня 1948, Сан-П'єтро-а-Майда, Калабрія, Італія) — італійський актор. Постійний учасник фільмів П'єра Паоло Пазоліні. Зазвичай грав комічні і ролі наївних героїв.

Нінетто Даволі
Ninetto Davoli
Зображення
Ім'я при народженні Джованні Даволі
(італ. Giovanni Davoli)
Дата народження 11 жовтня 1948(1948-10-11) (71 рік)
Місце народження Сан-П'єтро-а-Майда, Калабрія, Італія
Громадянство Італія Італія
Професія актор-комік
Кар'єра 1964 — дотепер
IMDb ID 0205793
Нінетто Даволі у Вікісховищі?

БіографіяРедагувати

У 1964 році він зіграв свою першу, невелику роль без слів у стрічці режисера П'єра Паоло Пазоліні «Євангеліє від Матвія», що стало художнім закликом до руху контестації[1] для молодого італійського кіно.

Через рік Пазоліні запросив молодого актора вже на головну роль у фільмі «Птахи великі і малі». З цієї миті Нінетто Даволі стає улюбленим актором Пазоліні: він знімається у стрічках «Цар Едіп» (1967), «Теорема» (1968), «Свинарник» (1969), «Декамерон» (1971), «Кентерберійські оповідання» (1972), «Квітка тисяча однієї ночі» (1974).

Крім того, в цей період Нінетто Даволі знімається у фільмах інших італійських режисерів — у драмі Бернардо Бертолуччі «Партнер» за повістю Ф. Достоєвського «Двійник» (1968), стрічках Серджо Чітті «Остія» (1970), «Мерзенні історії» (італ. Storie scellerate, 1973), «Казотто» (1977), фільмі Карло Лідзані «Хай почиває!» (італ. Requiescant, 1968), ставши до середини 1970-х дуже популярним кіноактором.

У 1974 році Даволі актор зіграв дурнуватого темпераментного шукача-італійця Джузеппе в радянсько-італійській ексцентричній комедії[ru] Ельдара Рязанова «Неймовірні пригоди італійців в Росії».

На початку 1980-х Нінетто Даволі ще продовжував зніматися в кіно. Серед його робіт — ролі у фільмах італійських режисерів Еліо Петрі «Каракулеве пальто» (італ. Il cappotto di Astrakan) і Вітторіо Гассмана «Граф Такк'я» (1982), угорського режисера Міклоша Янчо «Серце тирана, або Боккаччо в Угорщині» і інших.

Після загибелі Пазоліні у 1975 році Даволі в основному став зніматися на телебаченні.

Обрана фільмографіяРедагувати

Рік Українська назва Оригінальна назва Роль
1964 ф Євангеліє від Матвія Il Vangelo secondo Matteo епізод (в титрах не вказаний)
1966 ф Птахи великі і малі Uccellacci e uccellini брат Нінетто
1967 ф Цар Едіп Edipo Re Ангелос
1967 ф Відьми (новела «Земля, побачена з Місяця») Le streghe Ч'янчікато М'яо
1968 ф Каприз по-італійськи (новела «Хмари — це що?») Отелло
1968 ф Теорема Teorema Анжеліно
1969 ф Любов і лють (новела «Безплідна смоковниця») Amore e rabbia Річчетто
1969 ф Свинарник Porcile Мараккйоне
1970 ф Історія кохання і ножів (інша назва «Історія кохання і кинджала») Er più: storia d'amore e di coltello Антоніо Серіно на прізвисько «Тотарелло»
1971 ф Декамерон Il Decamerone Андруччіо із Перуджі
1971 ф Кентерберійські оповідання I racconti di Canterbury Перкін
1973 ф Тоска La Tosca Усано Неро
1973 ф Неймовірні пригоди італійців у Росії Невероятные приключения итальянцев в России Джузеппе (озвучував Михайло Кононов)
1974 ф Квітка тисяча однієї ночі Il fiore delle mille e una notte Азіз
1976 ф Аньєзе йде на смерть Agnese va a morire
1981 ф Серце тирана або Боккаччо в Угорщині A zsarnok szíve, avagy Boccaccio Magyarországon Філіппо
1982 ф Граф Такк'я Il conte Tacchia Нінетто
1989 ф Дівчина в метро La ragazza del metrò Донато
1997 с Латинський адвокат L'avvocato Porta Ремондіно
20062010 с Злочини Crimini «Пірат»
20082010 с Кримінальний роман Romanzo criminale - La serie Джерардо Барбаро
2008 тф Останній з раю Gli ultimi del paradiso Федеріко
2014 ф Пазоліні Pasolini Епіфаніо
2014 ф Мій тато Mio papà Орсо

ПриміткиРедагувати

  1. Дискусія, суперечка з громадських і художніх проблем.

ПосиланняРедагувати