Бернардо Бертолуччі

італійський кінорежисер і сценарист

Берна́рдо Бертолу́ччі (італ. Bernardo Bertolucci [berˈnardo bertoˈluttʃi]; 16 березня 1940,[1] Парма, Емілія-Романья, Італія — 26 листопада 2018,[2] Рим) — італійський кінорежисер та сценарист.

Бернардо Бертолуччі
Bernardo Bertolucci
Bernardo Bertolucci.jpg
голова журі Каннського кінофестивалюd
Дата народження 16 березня 1940(1940-03-16)
Місце народження Парма, Емілія-Романья
Дата смерті 26 листопада 2018(2018-11-26) (78 років)
Місце смерті Рим
Національність італієць
Громадянство Італія Італія
Професія кінорежисер, сценарист
Alma mater Римський університет ла Сапієнца
Роки активності 1962—2018
IMDb ID 0000934
Нагороди та премії
Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою

премія «Оскар» за найкращу режисерську роботу (1987)

Премія «Оскар» за найкращий адаптований сценарій (1987)

Сазерленд Трофі (1970)

National Society of Film Critics Award for Best Directord (1971)

Премія «Золотий глобус» за найкращий сценарій (1987)

премія «Золотий глобус» за найкращу режисерську роботу (1987)

Directors Guild of America Award for Outstanding Directing – Feature Filmd (1987)

премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу (1988)

премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільм (1988)

премія «Сезар» за найкращий фільм іноземною мовою (1988)

премія БАФТА за найкращий фільм (1989)

Леопард пошани (1997)

Gold Medal of Merit in the Fine Arts (Spain)

European Film Academy Special Jury Awardd (1988)

European Film Academy Lifetime Achievement Awardd (2012)

Оскар (1987)
Золотий глобус (1987)
Давид ді Донателло (1988)
Commons-logo.svg Бернардо Бертолуччі у Вікісховищі

БіографіяРедагувати

 
Зірка Бертолуччі на голлівудській «Алеї слави»

Народився 16 березня 1940 року (в західних ЗМІ[2][3] та на довідкових сайтах[4] часто роком народження вказується 1941-й) в Італії, у місті Парма в регіоні Емілія-Романья на Півночі Італії.

Бертолуччі народився в сім'ї поета і вчительки, та був вихований у літературно-мистецькій атмосфері. Батько Бернардо, Аттіліо Бертолуччі (італ. Attilio Bertolucci), товаришував із відомим італійським письменником і кінорежисером П'єром Паоло Пазоліні (1922—1975). Пазоліні запросив Бернардо бути асистентом на своєму першому повнометражному ігровому фільмі «Аккатоне» (1961). Роком пізніше Бертолуччі зняв власний повнометражний ігровий дебют про мешканців римського дна «Кістлява кума» (італ. La commare secca) за сценарієм і в стилістиці свого учителя.

Вивчав літературу в Римському університеті. У 1964 році вийшла картина Бертолуччі «Перед революцією». Потім він поставив за повістю Федора Достоєвського «Двійник» фільм «Партнер» (1968), де відверто простежується ідейна двоїстість головного героя. Логічним продовженням ціє проблематики став наступний фільм Бертолуччі «Конформіст» (Il conformista, 1970), який був визнаний критиками шедевром світового кіно. Психологічна драма «Останнє танго в Парижі» (Ultimo tango a Parigi, 1972), номінувалась на премію Американської кіноакадемії в категоріях «кращий режисер» і «кращий виконавець головної ролі».

Важливим етапом творчості режисера стала епічна фреска «Двадцяте сторіччя»  (Novecento, 1976) про боротьбу селянства за свої права від початку XX ст. до завершення Другої світової війни.

Історична драма «Останній імператор» (L'ultimo imperatore 1987) відзначена дев'ятьма преміями «Оскар». Фільм «Під покровом небес» (Il tè nel deserto, 1990), поставлений за однойменним романом Пола Боулза, приніс премію «Золотий глобус» композиторам Рюїчї Сакамото і Річарду Горовіцу. Новим етапом у творчості режисера стали зйомки «Маленького будди» (1994) з Кіану Рівзом у головній ролі і «Вислизаючої краси» (1996) з Лів Тайлер, Джеремі Айронсом та Жаном Маре, що підтвердили славу Бернардо Бертолуччі як одного з найкращих режисерів сучасного кіно.

Творчість культового режисера була відзначена престижними кінематографічними нагородами: крім премій «Оскар» 1987 року, він був володарем «Срібної стрічки» (1973), «Золотого глобусу» (1988), премії БАФТА (1989) та Берлінського міжнародного кінофестивалю (1970), лауреатом Венеційських кінофестивалів 1997 та 2007 років. У 2011 році Бертолуччі отримав почесний приз Каннського кінофестивалю, у 2013 році був удостоєний зірки на голлівудській Алеї слави (США).[5]

У 2014 році на XIV-му саміті лауреатів Нобелівської премії миру, що проходив у Римі, Бернардо Бертолуччі був відзначений Премією миру (англ. Peace Summit Award) за внесок у царині прав людини.[6]

У 2003 році Бернардо Бертолуччі була проведена невдала операція з видалення міжхребцевої грижі, після якої він понад 10 років провів у інвалідному візку.[3] Помер від раку[2] 26 листопада 2018 року в Римі.[7]

ФільмографіяРедагувати

Рік Назва Виступає як Примітки
Режисер Сценарист Продюсер
1962 Кістлява кума[en] (італ. La commare secca) Так Так Ні В СРСР демонструвався під назвою «Кістлява смерть» (рос. Костлявая смерть)[8]
1964 Перед революцією[en] (італ. Prima della rivoluzione) Так Так Ні
1966 Il canale Так Так Ні Документальний короткометражний
1967 How to Win a Billion... and Get Away with It Ні Так Ні
1968 Партнер (італ. Partner) Так Так Ні Номінація Золотий лев
Одного разу на Дикому Заході (італ. C'era una volta il West) Ні Так Ні Фільм режисера Серджо Леоне
1969 Любов і лють (італ. Amore e rabbia) Так Так Ні Епізод «Агонія»
Номінація — Золотий ведмідь
1970 Конформіст (італ. Il conformista) Так Так Ні Номінація Премія «Оскар» за найкращий адаптований сценарій
Номінація — Золотий ведмідь
Стратегія павука (італ. La strategia del ragno) Так Так Ні
1971 La salute è malata Так Ні Ні Документальний короткометражний
1972 Останнє танго в Парижі (італ. Ultimo tango a Parigi) Так Так Ні Номінація — Премія «Оскар» за найкращу режисерську роботу
Номінація — Directors Guild of America Award for Outstanding Directing — Feature Film|Directors Guild of America Award for Outstanding Directing in Motion Pictures
Номінація — Премія «Золотий глобус» за найкращу режисерську роботу
1976 Двадцяте століття (італ. Novecento) Так Так Ні
1979 Місяць[en] (італ. La Luna) Так Так Ні
1981 Трагедія смішної людини[en] (італ. La tragedia di un uomo ridicolo) Так Так Ні Номінація — Золота пальмова гілка
1984 L'addio a Enrico Berlinguer Так Так Ні Документальний
1987 Останній імператор (італ. L'ultimo imperatore) Так Так Ні Премія «Оскар» за найкращу режисерську роботу
Премія «Оскар» за найкращий адаптований сценарій
Премія БАФТА за найкращий фільм
Премія «Сезар» за найкращий фільм іноземною мовою
Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу
David di Donatello for Best Screenplay
Directors Guild of America Award for Outstanding Directing – Feature Film
Премія «Золотий глобус» за найкращу режисерську роботу
Премія «Золотий глобус» за найкращий сценарій
Номінація — Премія БАФТА за найкращу режисерську роботу
1989 12 registi per 12 città Так Ні Ні Документальний
Segment: Bologna
1990 Розколоте небо (англ. The Sheltering Sky) Так Так Ні Номінація — Премія «Золотий глобус» за найкращу режисерську роботу
1993 Маленький Будда (англ. Little Buddha) Так Так Ні
1996 Вислизаюча краса[en] (італ. Io ballo da sola) Так Так Ні Номінація — Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу
Номінація — Золота пальмова гілка
1998 Обложені[en] (італ. L'assedio)) Так Так Ні Номінація — Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу
2001 The Triumph of Love Ні Так Так
2002 На десять хвилин старший: Віолончель[en] (англ. Ten Minutes Older: The Cello) Так Так Ні Епізод «Історія води»
2003 Мрійники (англ. The Dreamers) Так Ні Ні
2012 Ти і я (італ. Io e te) Так Так Ні Номінація — Премія «Давид ді Донателло» за найкращий фільм
Номінація — Премія «Давид ді Донателло» за найкращу режисерську роботу
Номінація — David di Donatello for Best Screenplay
2021 The Echo Chamber Ні Так Так

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати