Мрійники (фільм)

фільм 2003 року італійського режисера Бернардо Бертолуччі

«Мрійники» (англ. The Dreamers) — фільм 2003 року італійського режисера Бернардо Бертолуччі.
Слоган «Разом — усе можливо. Разом — ніщо не заборонено.»

МрійникиPicto infobox cinema.png
The Dreamers
TheDreamers2003.jpg
Жанр драма
мелодрама
Режисер Бернардо Бертолуччі
Продюсер Геркулес Беллвілл
Джон Бернард
Джеремі Томас
Сценарист Гілберт Едер
На основі The Holy Innocentsd[1]
У головних
ролях
Майкл Пітт
Ева Грін
Луї Гаррель
Робін Ренуччі
Анна Чанселлор
Флоріан Кадіу
Оператор Фабіо Чанкетті
Монтаж Джакопо Куадрі
Кінокомпанія Recorded Picture Companyd
Тривалість 116 хв.
Мова Англійська
Країна Італія Італія
Франція Франція
Велика Британія Велика Британія
Рік 2003
Дата виходу 1 вересня 2003
Кошторис 15 000 000
Касові збори 14 321 576
IMDb ID 0309987
foxsearchlight.com/thedreamers/
Q: Мрійники у Вікіцитатах

СюжетРедагувати

Дія картини відбувається у Франції в Парижі травня 1968 р., коли під час європейської контркультурної революції студенти будували барикади.

Молодий американець Метью (Пітт) приїздить у Париж, де знаходить друзів — Ізабель (Ева Грін) та її брата Тео (Гаррель). Трійця юних мрійників у відсутності батьків влаштовує дивовижну кіноманську гру: у них — своя реальність, свій світ — світ кіно. Дні і ночі безперервно вони дивляться фільми і не виходять з дому …

Кіно стало їхнім життям. Спочатку це просто захоплення, потім — складна павутина психологічних і сексуальних відносин. Тим часом, безлади на вулицях Парижа досягають своєї кульмінації …

СценарійРедагувати

Перший проект сценарію був адаптацією Гілбертом Адером[en] свого власного роману «Мрійники» (англ. The Holy Innocents). Під час попереднього виробництва, Бертолуччі внесені зміни: він опустив гомосексуальний вміст — сцени з роману, які зображують секс Меттью і Тео — яких він вважав «занадто багато».

КастингРедагувати

На початку роль Метью пропонувалась Леонарду Ді Капріо і Джейку Гілленхаалу; Ді Капріо відмовився, тому що він був зайнятий у попередньому виробництві з Авіатор, а Гілленхаал — відмовився через наявність оголених сцен. Бертолуччі спочатку думав, що Майкл Пітт не підходить для ролі і кинув іншого актора, але потім змінив свою думку і дав Пітту роль якраз перед початком зйомок.

У роляхРедагувати

Актор Роль
Майкл Пітт Метью Метью
Ева Грін Ізабель Ізабель
Луї Гаррель Тео Тео
Робін Ренуччі Батько Батько
Анна Чанселлор Мати Мати
Флоріан Кадіу Патрік Патрік

ЦікавинкиРедагувати

Поєднавши дві свої найулюбленіші теми — еротика і революція, — Бертолуччі досяг досить цікавого результату, який є якщо й не творчою перемогою, то принаймні яскравим кінотвором, котрий змусив світ згадати про 62-річного маестро.

Звичайно ж, це не шедевр рівня «Конформіста» та «Останнього танго в Парижі», і у ньому немає роздумів про роль індивідууму в історії, як у «Двадцятому столітті» чи «Останньому імператорі».

Персонажі нового фільму видатного італійського режисера — люди цілком пересічні: їх напівдитячий бунт, «міні-революція» зводиться до життя втрьох у батьківській спальні. Однак Бертолуччі, без жодних ілюзій ставлячись до своїх героїв, все ж таки дозволяє собі у розповіді про молодість, анархію і кіно певну дозу романтики. «Без наївних і часто саморуйнівних бунтів 60-х не було б того рівня свобод особистості, що є зараз, не було б подальших культурних та соціальних змін у суспільстві», — вважає класик світового кіно.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Шведська база даних фільмів

ПосиланняРедагувати