Відкрити головне меню

Еліо Петрі

Італійський кінорежисер, сценарист

Е́ліо Пе́трі (італ. Elio Petri; справжнє ім'я Ера́кліо Пе́трі (італ. Eraclio Petri) нар. 29 січня 1929, Рим, Італія — пом. 10 листопада 1982, Рим) — італійський кінорежисер, сценарист.

Еліо Петрі
італ. Elio Petri
Elio Petri.jpg
Ім'я при народженні Еракліо Петрі
(італ. Eraclio Petri)
Дата народження 29 січня 1929(1929-01-29)
Місце народження Рим, Лаціо, Італія Італія
Дата смерті 10 листопада 1982(1982-11-10) (53 роки)
Місце смерті
Поховання Кампо Верано
Громадянство Італія Італія
Професія кінорежисер, сценарист
Роки активності 1949-1979
IMDb ID 0677880
Нагороди та премії
Золота пальмова гілка (Канни, 1971)
eliopetri.net

БіографіяРедагувати

Еліо Петрі народився в Римі (Італія) 29 січня 1929 року. Навчався в школі священиків San Giuseppe di Merode, звідки був виключений за політичні переконання, після чого вступив до молодіжної організації Італійської комуністичної партії[1]. Вийшов з партії у 1956 році після Угорської революції.

Кар'єраРедагувати

Творчу кар'єру Еліо Петрі починав як сценарист і кінокритик. З 1951 року працював помічником режисера у Джузеппе Де Сантіса, допомагав йому в написанні сценарію стрічки «Рим об 11-й» (1952). Як режисер дебютував у 1959-му документальним фільмом «Сім селян». Перший ігровий фільм — «Вбивця», — поставив у 1961 році. Ранні фільми Петрі були на соціальні теми.

Фільм «Кожному своє» (1967) про сицилійську мафію став початком нового етапу в творчості Петрі, він почав знімати кіно на політичні теми: «Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами» (1969), «Робітничий клас іде в рай» (1972, Золота пальмова гілка 24-го Каннського кінофестивалю), «Власність більше не крадіжка» (1973), «Тодо модо» (1976) та ін.

Еліо Петрі помер від раку 10 листопада 1982 року у віці 53 років.

ФільмографіяРедагувати

Режисер і сценарист
Рік Назва українською Оригінальна назва Режисер Сценарист
1952 Рим об 11 годині Roma ore 11  
1953 Дайте чоловіка Анні Дзакео Un marito per Anna Zaccheo  
1954 Заборонена жінка Donne proibite  
1954 Дні любові Giorni d'amore  
1955 Коли сонце Quando tramonta il sole  
1957 Люди і вовки Uomini e lupi  
1957 к/м Сім фермерів I sette contadini  
1958 Шматочок неба Un ettaro di cielo  
1958 Дорога завдовжки в рік Cesta duga godinu dana  
1959 Потяг поза розкладом Vlak bez voznog reda  
1959 Ночі плюшевих хлопчиків Le notti dei Teddy Boys  
1959 Південний вітер Vento del Sud  
1960 Службовець L'impiegato  
1960 Танк 8-го вересня Il carro armato dell'8 settembre  
1960 Горбань Il gobbo  
1960 Холостяцька квартирка La garçonnière  
1961 Вбивця L'assassino    
1962 Відлік днів I giorni contati    
1963 Учитель з Віджевано Il maestro di Vigevano    
1963 Чудовиська I mostri  
1964 Вища невірність Alta infedeltà    
1964 Голий для життя Nudi per vivere  
1965 Десята жертва La decima vittima    
1967 Кожному своє A ciascuno il suo    
1968 Тиха місцинка за містом Un tranquillo posto di campagna    
1969 Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Indagine su un cittadino al di sopra di ogni sospetto    
1971 Робітничий клас іде в рай La classe operaia va in paradiso    
1973 Власність більше не крадіжка La proprietà non è più un furto    
1976 Тодо модо Todo modo    
1978 т/с Брудні руки Le mani sporche    
1979 Хороші новини Buone notizie    

ВизнанняРедагувати

Нагороди та номінації Еліо Петрі[2]
Рік Категорія Фільм Результат
Берлінський міжнародний кінофестиваль
1961 Золотий ведмідь Вбивця Номінація
1969 Тиха місцинка за містом Номінація
1973 Власність більше не крадіжка Номінація
Кінофестиваль в Мар-дель-Плата
1962 Найкращий фільм Відлік днів Нагорода
Італійський національний синдикат кіножурналістів
1962 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Вбивця (разом з Тоніно Гуеррою) Номінація
1963 «Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Відлік днів Нагорода
1968 «Срібна стрічка» за найкращий сценарій Кожному своє Нагорода
«Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Нагорода
1971 Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Нагорода
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Нагорода
1972 «Срібна стрічка» за найкращу режисерську роботу Робітничий клас іде в рай Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий оригінальний сюжет Номінація
«Срібна стрічка» за найкращий сценарій Номінація
Каннський міжнародний кінофестиваль
1967 Золота пальмова гілка Кожному своє Номінація
Найкращий сценарій Нагорода
1970 Золота пальмова гілка Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами Номінація
Гран-прі журі Нагорода
Приз ФІПРЕССІ Номінація
1972 Золота пальмова гілка Робітничий клас іде в рай (разом з фільмом Справа Маттеї) Нагорода
Спільнота кінокритиків Нью-Йорка
1970 Найкращий сценарій Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) 2-е місце
Премія «Золотий глобус»
1970 Найкращий фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Нагорода
Премія Едгара Алана По
1971 Найкращий художній фільм Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація
Премія Американської кіноакадемії
1972 Найкращий сценарій або сюжет на основі фактичного матеріалу або матеріалу, не опублікованого або не реалізованого раніше Слідство у справі громадянина поза всякими підозрами (разом з Уго Пірро) Номінація

ПриміткиРедагувати

  1. Fabio Benincasa. Elio Petri – Biografia. ecodelcinema.com (ітіл.). Процитовано 26.9.2016. 
  2. Нагороди та номінації Еліо Петрі на сайті IMDb(англ.)

ПосиланняРедагувати