Відкрити головне меню

«Свинарник» (італ. «Porcile») — фільм-притча П'єра Паоло Пазоліні 1969 року.

Свинарник Picto infobox cinema.png
Porcile
Porcile-Pasolini poster.jpg
Жанр притча
Режисер П'єр Паоло Пазоліні
Продюсер Gian Vittorio Baldi[d]
Сценарист П'єр Паоло Пазоліні
Серджо Чітті
У головних
ролях
Жан-П'єр Лео
Уго Тоньяцці
Оператор Тоніно Деллі Коллі
Армандо Наннуцці
Джузеппе Руццоліні
Композитор Бенедетто Гилья
Художник з костюмів Даніло Донаті
Тривалість 98 хв.
Мова італійська
Країна Італія Італія
Франція Франція
Рік 1969
Дата виходу 31 серпня 1969 (Прем'єра на ВКФ)
10 жовтня 1969 (Франція)
IMDb ID 0064828
Свинарник у Вікісховищі?

Зміст

СюжетРедагувати

У фільмі два паралельних сюжети.

Перший відбувається у сучасній Німеччині. Юліан (Жан-П'єр Лео), син багатого німецького промисловця Клотца з Рура (Альберто Ліонелло), відчуває патологічний потяг до свиней. Вони для нього є набагато привабливішими, ніж його наречена Іда (Анна Вяземскі). Врешті-решт свині з'їдають скотоложця.

Другий сюжет відбувається в «таємничій міфічній пустелі, невідомо коли і де. Пустеля — зриме вираження абсолюту, позаісторичного часу. «„Позаісторичність“ розповіді про те, що відбувається в пустелі — умисна, така, що пояснюється історичністю німецького сюжету, і навпаки»[1]. Молодий ізгой живе в пустелі. Він людожер, причому першою жертвою став його власний батько. У пустелі він їсть ще живих тварин, вбиває і поїдає людей. Вже спійманий, він кілька разів повторює: «Я убив свого батька, їв людське м'ясо і тремчу від радості». Сам Пазоліні відмічав, що у цьому фільмі канібалізм не реальний, а символічний, як вираження крайньої міри протесту.[1].

АкториРедагувати

Актор Роль
П'єр Клементі людожер людожер
Жан-П'єр Лео Юліан Юліан
Альберто Ліонелло Клотц із Рура Клотц із Рура
Уго Тоньяцці Хердхітце Хердхітце
Анна Вяземські Іда Іда
Маргарита Лозано Клотц пані Клотц
Марко Феррері Ганс Гюнтер Ганс Гюнтер
Франко Чітті другий людожер другий людожер
Нінетто Даволі Мараккйоне Мараккйоне

Цікаві фактиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б П. П. Пазоліні Із інтерв'ю П'єро Санавіо. Теорема. М., 2000.

ПосиланняРедагувати