Нільс Ареструп
Нільс Ареструп (фр. Niels Arestrup; 8 лютого 1949, Монтрей, Франція — 1 грудня 2024) — французький театральний і кіноактор, сценарист та режисер данського походження. Тричі лауреат премії «Сезар» за найкращу чоловічу роль другого плану та низки інших професійних та фестивальних кінонагород .
Нільс Ареструп | |
---|---|
фр. Niels Arestrup[1] ![]() | |
![]() | |
Дата народження | 8 лютого 1949[2][3][…] ![]() |
Місце народження | Монтрей, Сена[d], Франція[1][5] ![]() |
Дата смерті | 1 грудня 2024[6][1][5] (75 років) ![]() |
Місце смерті | Віль-д'Авре, О-де-Сен, Франція[7][1][5] ![]() |
Поховання | Q83375976? ![]() |
Громадянство | ![]() ![]() |
Професія | актор, режисер, сценарист |
Кар'єра | 1973 — 2018 |
Нагороди | |
IMDb | ID 0034390 ![]() |
![]() ![]() |
Біографія та кар'єра
ред.Нільс Ареструп народився 8 лютого 1949 в Монтреї (департамент Сена-Сен-Дені у Франція) у скромній родині данця, який емігрував до Франції під час Другої світової війни, та француженки[8]. В юнацькі роки навчався на курсах акторської майстерності Тані Балашової[fr]. Починав акторську кар'єру у театрі.
1973 року Нільс Ареструп дебютував в кіно, зігравши невелику роль у фільмі Самі Павела «Міс О'Жіні та чоловіки-квіти». У 1974 році знявся в авантюрній драмі режисера Алена Рене «Ставіський», в якій зіграв роль Рудольфа, секретаря Льва Троцького. Паралельно з виступами на театральній сцені, Ареструп продовжував зніматися у кіно, створюючи образи яскравих персонажів другого плану, що запам'ятовуються, найчастіше негативних або двоїстих. Подібні ролі актор виконав у фільмах «Виверт» (1979), «Жінка-поліцейський» (1979), «Вовки серед вовків» (1985).
З середини 1980-х років Нільса Ареструпа почали запрошувати на головні ролі. Так, у 1984 році він зіграв роль коханця одруженої головної героїні у фільмі Марко Феррері «Майбутнє — це жінка», у 1991-му з'явився у фільмі «Зустріч з Венерою» в ролі диригента угорського оркестру Золтана Шанто, який «воює» з Паризьким оперним театром. У 2002 році Ареструп виконав головну роль у режисерському дебюті Софі Марсо, драмі «Поговори зі мною про любов».
Світову славу Нільсу Ареструпу принесли ролі у фільмах Жака Одіара «І моє серце завмерло» (2005) та «Пророк» (2009). За кожну з цих ролей актор отримав премію «Сезар» у номінації «Найкращий актор другого плану». У драмі «І моє серце завмерло» Ареструп зіграв власника напівкримінального бізнесу, який перепродує покинуті будинки, безжально виганяючи нелегальних іммігрантів, що оселилися в них, та примушує свого сина Тома (Ромен Дюріс) займатися тим же. У тюремному трилері «Пророк», який отримав Гран-прі 62-го Каннського кінофестивалю, та 9 премій «Сезар», Нільс Ареструп зіграв роль «пахана», ватажка банди корсиканців, яка тримає у страху решту ув'язнених.
У 2006 році Нільс Ареструп дебютував як режисер, знявши політичну драму «Кандидат», головну роль в якій виконав актор Іван Атталь.
У 2014 році Нільс Ареструп отримав третю премію «Сезар» як найкращий актор другого плану за роботу у фільмі «Набережна Орсе» Бертрана Таверньє, де він зіграв роль глави уряду Клод Мопа. У цьому ж році актор зіграв роль німецького коменданта Парижу, що отримав наказ підірвати історичну частину міста у фільмі Фолькера Шльондорфа «Дипломатія». За цю роботу актора було вперше номіновано на премію «Сезар» як найкращого актора головної ролі. Партнером Ареструпа у фільмі виступив Андре Дюссольє, що виконав роль французького дипломата.
У 2015 році Нільс Ареструп знявся з Бредом Піттом, Анджеліною Джолі та Мелані Лоран у фільмі Анджеліни Джолі «Біля моря», де зіграв роль власника бару.
У 1988 році Ареструп відкрив свою власну театральну школу «Ménilmontant» у Парижі. Майбутні актори, окрім курсу драматичної майстерності, отримують уроки танців, співу, акробатики, фехтування, англійської мови.
Фільмографія (вибіркова)
ред.Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
---|---|---|---|---|
1974—1986 | с | Панове присяжні засідателі | Messieurs les jurés | Жан-Роже Паск'є |
1974 | ф | Ставіський | Stavisky... | Рудольф, секретар Троцького |
1974 | ф | Міс О'Жіні та чоловіки-квіти | Miss O'Gynie et les hommes fleurs | Ів |
1975—1990 | с | Сінема 16 | Cinéma 16 | Бренді |
1976 | ф | Світло | Lumière | Нано |
1976 | ф | Завтрашні діти | Demain les mômes | Філіп |
1976 | ф | Якби почати спочатку | Si c'était à refaire | Анрі Лано |
1976 | ф | Велика ніч | Le grand soir | Леон |
1976 | ф | Я, ти, він, вона | Je, tu, il, elle | водій вантажівки |
1977 | ф | Учні чародіїв | Les apprentis sorciers | Дантон |
1977 | ф | Більше нормально, менш нормально | Plus ça va, moins ça va | Вінсент |
1977 | тф | Відлига | Tauwetter | Жан-Люк |
1978 | тф | Лулу | Lulu | Шварц |
1978 | ф | Пісня про Роланда | La chanson de Roland | комерсант / Отон |
1979 | ф | Вихор днів | Le tourbillon des jours | Жермен |
1979 | кф | Пристрасть жінки без серця | La passion d'une femme sans coeur | Карл |
1979 | ф | Виверт | La dérobade | Андре |
1979 | ф | Жінка-поліцейський | La femme flic | Домінік Альє, фотограф |
1980 | тф | Bruges la morte | Гуго Віан | |
1981 | ф | Одні | Seuls | Жан |
1981 | тф | Вишневий сад | La cerisaie | Лопахін |
1981 | ф | Блюз у голові | Du blues dans la tête | Ден |
1982 | тф | Таємниця принцеси Кадіньян | Les secrets de la princesse de Cadignan | Растіньяк |
1982 | тф | Танець смерті | La danse de mort | Курт |
1982 | тф | Повернення Елізабет Вольф | Le retour d'Elisabeth Wolff | Стен Пілігрим |
1984 | тф | Фрекен Жулі | Mademoiselle Julie | Жан |
1984 | ф | Майбутнє — це жінка | Il futuro è donna | Гордон |
1985 | ф | Підпис Шарлоти | Signé Charlotte | Матьє |
1985 | ф | Дизель | Diesel | Нельсон |
1985 | ф | Вовки серед вовків | Les loups entre eux | Майк |
1987 | ф | Румба | La rumba | комісар Дето |
1987 | ф | Barbablù, Barbablù | Гастон | |
1987 | ф | Шарлі Дінго | Charlie Dingo | Вільям |
1988 | ф | Чуже місто | Ville étrangère | Gregor Keuschnig |
1988 | тф | Алея в місячному світлі | La ruelle au clair de lune | професор Ганс Клемм |
1989 | с | Хміль перетворення | Rausch der Verwandlung | Фердинанд Фарнер |
1989 | ф | Гірка й солодка | Doux amer | Жан |
1989 | тф | Мамон Ролан | Manon Roland | Дантон |
1991 | тф | Велика дюна | La grande dune | Кайзер |
1991 | ф | Зустріч з Венерою | Meeting Venus | Золтан Шанто |
1992 | ф | Покинута жінка | La femme abandonnée | Оскар де Вільно |
1993 | тф | Альберт Саварус | Albert Savarus | Альберт Саварус |
1994 | ф | Апетитний малюк | Délit mineur | Клод |
1995 | ф | Останні дні жертви | Les derniers jours de la victime | Мендізабал |
1995 | ф | Громадянин Ланглуа | Citizen Langlois | озвучування |
1998 | ф | Останній секрет | Rewind | Фабріс Ріваль |
2000 | ф | Пікнік Лулу Кретц | Le pique-nique de Lulu Kreutz | Яша Стег |
2000 | тф | Частина тіні | La part de l'ombre | Шарль Оберле |
2000 | ф | Цей лист мені написав Фернардо Крапп | Fernando Krapp m'a écrit cette lettre | Фернандо Крапп |
2001 | с | Розслідування Елоїзи Ром | Les enquêtes d'Éloïse Rome | Ван Роотен |
2002 | ф | Приватна справа | Une affaire privée | батько Рашель |
2002 | ф | Поговори зі мною про любов | Parlez-moi d'amour | Рішар |
2005 | ф | І моє серце завмерло | De battre mon coeur s'est arrêté | Роберт Сейр |
2006 | тф | Воїн веселки | Le Rainbow Warrior | Ле Дюк |
2006 | ф | Фрагменти Антоніна | Les fragments d'Antonin | професор Лантьє |
2007 | ф | Кандидат | Le candidat | Жорж — стратег партії |
2007 | ф | Тваринна частина | La part animale | Анрі Шам'є |
2007 | ф | Скафандр і метелик | Le scaphandre et le papillon | Руссін |
2009 | ф | Пророк | Un prophète | Цезар Лучіані |
2009 | с | Колекція «Нуар» | Suite noire | Жерар |
2009 | ф | Справа Фаруелла | L'affaire Farewell | Вальє |
2010 | ф | Її звуть Сара | Elle s'appelait Sarah | Жуль Дюфейр |
2010 | ф | Людина, яка хотіла жити по-своєму | L'homme qui voulait vivre sa vie | Бартоломео |
2010 | ф | Маленький світ | Je n'ai rien oublié | Томас Сінн |
2011 | ф | Будь моїм сином | Tu seras mon fils | Поль де Марсель |
2011 | ф | Бойовий кінь | War Horse | дідусь |
2012 | ф | Після кохання | À perdre la raison | Андре Пеньє |
2013 | ф | Набережна Орсе | Quai d'Orsa | Клод Мопа |
2013 | ф | Дюна | La dune | Reuven |
2014 | ф | Дипломатія | Diplomatie | генерал фон Холтіц |
2014 | ф | 96 годин | 96 heures | Віктор Кансель |
2014 | ф | Світлий тато | Papa lumière | Жак |
2015 | ф | Біля моря | By the Sea | власник бару |
2017 | ф | Повернення в Монток | Rückkehr nach Montauk | Вальтер |
2017 | ф | До побачення там, нагорі | Au revoir là-haut | Марсель Перикур |
2018 | ф | Ван Гог. На порозі вічності | At Eternity's Gate |
Визнання
ред.Рік | Категорія | Фільм | Результат | |
---|---|---|---|---|
Премія «Сезар» | ||||
2006 | Найкращий актор другого плану | І моє серце завмерло | Перемога | |
2010 | Пророк | Перемога | ||
2011 | Людина, яка хотіла жити по-своєму | Номінація | ||
2014 | Набережна Орсе | Перемога | ||
2015 | Найкращий актор | Дипломатія | Номінація | |
2018 | Найкращий актор другого плану | До побачення там, нагорі | Номінація | |
Асоціація кінокритиків Лос-Анджелеса | ||||
2010 | Найкращий актор другого плану | Пророк | Перемога | |
Міжнародна спілка кіноманів | ||||
2011 | Найкращий актор другого плану | Пророк | Перемога | |
Міжнародний кінофестиваль у Сіетлі | ||||
2013 | Найкращий актор | Будь моїм сином | Номінація | |
Кришталевий глобус | ||||
2014 | Найкращий актор | Набережна Орсе | Номінація |
Примітки
ред.- ↑ а б в г д Bibliothèque nationale de France Record #138908617 // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #113377401 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ SNAC — 2010.
- ↑ Filmportal.de — 2005.
- ↑ а б в Fichier des personnes décédées
- ↑ L'acteur Niels Arestrup, récompensé d'un César pour "Un prophète", "Quai d'Orsay" et "De battre mon cœur s'est arrêté", est mort à 75 ans — France Info, 2024.
- ↑ L'acteur Niels Arestrup, récompensé d'un César pour "Un prophète", "Quai d'Orsay" et "De battre mon cœur s'est arrêté", est mort à 75 ans — 2024.
- ↑ Portrait de Niels Arestrup par Sabrina Champenois[недоступне посилання], Libération, 10 квітня 2007
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій Нільса Ареструпа на сайті IMDb(англ.)
Посилання
ред.- Нільс Ареструп на сайті IMDb (англ.)
- Нільс Ареструп на сайті AlloCiné (фр.)