Ни́кшич (чорн. Nikšić/Никшић) — місто в Чорногорії, адміністративний центр муніципалітету. Населення — 58 212 осіб (2003).

Никшич
Никшић
Герб Прапор
герб прапор
Никшич
Никшич
Основні дані
42°47′00″ пн. ш. 18°57′00″ сх. д. / 42.78333° пн. ш. 18.95000° сх. д. / 42.78333; 18.95000Координати: 42°47′00″ пн. ш. 18°57′00″ сх. д. / 42.78333° пн. ш. 18.95000° сх. д. / 42.78333; 18.95000
Країна Чорногорія Чорногорія
Адмінодиниця Муніципалітет Никшичd
Столиця для Муніципалітет Никшичd (Адміністративний поділ Чорногорії)
Площа 367 км²
Населення 58 212
Висота НРМ 647 м
Міста-побратими Люблін (24 березня 2015)[1][2], Želinod[3], Жирона[3], Вербас[3], Валєво[3], Тузла[3], Требинє[3], Струмиця[3], Comunità Montana Monti Ernicid[3], Прилеп[3], Охрид[3], Невесинє[3], Мурська Собота[3], Lazarevacd[3], Куманово[3], Копривниця[3], Копер[3], Яйце[3], Ґрадачац[3], Гацько[3], Фоча[3], Чифен[3], Бриндізі[3], Білеча[3], Арілєd[3]
GeoNames 3194494
OSM 2319534 ·R (Муніципалітет Никшич)
Поштові індекси 81400
Міська влада
Мер міста Нєбойша Радойчич
Вебсайт www.niksic.cg.yu
Мапа
Мапа


CMNS: Никшич у Вікісховищі

Засноване у IV столітті як римський військовий табір під назвою Андерба (лат. Castrum Anderba).

Після 459 року в місті отаборилися готи, які дали місту ім'я одного зі своїх ватажків — Анагаста, що з часом перетворилося на Оногошт. Проте перебували готи в місті недовго і рушиили до заможнішої Італії. В 518 році Анагаст був зруйнований потужним землетрусом[4].

На початку VII століття місто було відбудовене прибульцями-слов'янами, які зберегли за ним ім'я Оногошт.

Після османського завоювання турки збудували на місці середньовічної цитаделі фортецю, що отримала назву Бедем (з чорногорської — «мур», «вал»)[5].

В XVII сторіччі Никшич був перетворений на центр Захумської митрополії, яку очолив владика Василь (майбутній святий Василь Острозький). Але під тиском османської влади митрополит змушений був перебратися до гірського монастиря Острог[6].

У 1877 році, коли Чорногорією правил Нікола I Петрович-Негош, османці були вигнані і Нікшича було звільнено. Це привабило нових поселенців і дало новий імпульс розвитку міста (тоді він уже називався Никшич).

У 1883 році було складено план розвитку Никшича, який почав реалізовувати архітектор-містобудівник Йосип Сладе з Трогіра. В місті з'явилися широкі вулиці, що променями розходилися на північ і схід, та торговельна площа у французькому стилі. Прикрасами міста став князівський палац, кафедральний собор Василя Острозького (його звели російським коштом та за російським проєктом) та Царський міст[7]. Перші три десятиліття після складання плану характеризуються вибуховим зростанням міського виробництва та торгівлі, установою у місті різних культурних та освітніх організацій.

Під час другої світової війни міста зазнало великих руйнувань внаслідок бомбардувань американської авіації — за закликом мсцевого руху опору. Натомість після війни місто було оновлено та реконструйовано, з'єднано залізницею з Подгорицею, а завдяки будівництву великого металургійного комбінату стало одним із важливих промислових центрів Чорногорії. Населення Никшича виросло у десять разів.

Відомі уродженці ред.

Примітки ред.

  1. https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/nikic-czarnogora,10023,w.html
  2. https://lublin.eu/lublin/wspolpraca-miedzynarodowa/miasta-partnerskie-i-zaprzyjaznione/1,strona.html
  3. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я http://niksic.me/latn/medjunarodna-saradnja
  4. Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.28
  5. Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.61
  6. Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.79
  7. Мустафін О. Чорногорія. Подорож історією. К., 2022, с.122