Станіслава Сташа Зайович (серб. Stanislava Staša Zajović; нар. 1953, Никшич, Соціалістична Республіка Чорногорія, СФРЮ) — чорногорська феміністка, пацифістка та публіцистка. Співзасновниця та координаторка організації «Жінки в чорному» в Белграді.

Сташа Зайович
Народилася 1953
Никшич, Соціалістична Республіка Чорногорія, ФНРЮ
Країна  Чорногорія
Діяльність активістка за права жінок, нехудожня письменниця
Alma mater Белградський університет
Знання мов італійська, англійська і іспанська

Життєпис ред.

Закінчила факультет іспанської та італійської мов у Белградському університеті та приєдналася до феміністського руху в 1980-х роках у Белграді[1] .

Бере участь у багатьох феміністських заходах, від організації вуличних акцій і до роботи з біженцями, жінками тощо[2]. Ініціювала кілька жіночих мереж, таких як «Жіноча мирна мережа», «Міжнародна мережа жіночої солідарності проти війни/Міжнародна мережа „Жінок у чорному“», «Мережа відмовників від військової служби з міркувань сумління та проти мілітаризму в Сербії», «Коаліція за світську державу» та інші.

Організувала численні освітні заходи, присвячені правам жінок, жіночій мирній політиці, міжетнічній та міжкультурній солідарності, жінкам та владі, жінкам та антимілітаризму. Відіграла важливу роль у розширенні мережі «Жінки в чорному» по всьому світу. Наприклад, Кармен Магаллон у своїй книзі «Жінки, які стоять за мир» (ісп. Mujeres en pie de paz) розповідає, що візит Сташі Зайович до Іспанії 1993 року, її ідеї та прихильність вплинули на створення в цій країні групи «Жінки у чорному»[3].

Від 1992 року Сташа Зайович є авторкою численних есе, статей та додатків у місцевих, регіональних та міжнародних ЗМІ, журналах та публікаціях про жінок і політику, репродуктивні права, війну, націоналізм і мілітаризм, жіночий опір війні та антимілітаризм.

Сташа Зайович серед лауреатів премії «Один закон для всіх» (2018 рік)

2017 року Сташа Зайович підписала Декларація про спільну мову[en] хорватів, сербів, боснійців та чорногорців[4].

Брала участь у заходах «Жінок у чорному», організованих на згадку про жертв війни у Вуковарі (Хорватія)[5][6], і спікером акції протесту, присвяченої роковинам початку Боснійської війни[7], підкресливши відсутність уваги до цих подій, жертв і розкриття військових злочинів.

Від 1995 року учасниці «Жінок у чорному» щороку вшановують пам'ять жертв різанини у Сребрениці. 2015 року в інтерв'ю українському ВВС Сташа Зайович заявила, що представники сербського уряду мають поважати вироки міжнародних судів у Гаазі та визнати геноцид у Сребрениці[8].

Сташа Зайович була номінована та отримала низку призів та нагород. Серед них Премія миру тисячоліття для жінок[en][9], «Почесний громадянин Тутіна[en]», «Почесний громадянин Гранади» та інші. 2005 року номінована на Нобелівську премію миру в рамках кампанії «1000 жінок на Нобелівську премію миру», а також у 2005 та 2007 роках щоденна газета «Данас[en]» номінувала її на звання «Газетна людина року».

Примітки ред.

  1. Staša Zajović: Otrovom nacionalizma se sprječava pobuna | DW | 07.10.2019 (хор.). Deutsche Welle. Процитовано 23 березня 2021. {{cite web}}: |first= з пропущеним |last= (довідка)
  2. Rivas, Rosa (26 квітня 1993). "Las Mujeres de Negro ejercemos la desesperación activa". El País (ісп.). ISSN 1134-6582. Процитовано 23 березня 2021.
  3. Carmen Magallón: Mujeres en pie de paz, Madrid, Siglo XXI, 2006.
  4. Signatories of the Declaration on the Common Language, official website, retrieved on 2018-08-16.
  5. Staša Zajović iz Žena u crnom: U Srbiji dominantno nacionalističko javno mnijenje. tportal.hr. Процитовано 23 березня 2021.
  6. Сербские феминистки призвали извиниться перед хорватами за трагедию в Вуковаре. Новороссия.
  7. Belgrade: 26th anniversary of start of war in Bosnia marked. N1 (босн.). 6 квітня 2018. Процитовано 23 березня 2021.
  8. Резня в Сребренице: украинские миротворцы и вмешательство НАТО. BBC News Україна. 10 липня 2015.
  9. STASA ZAJOVIĆ. RWLSEE (англ.). Процитовано 23 березня 2021.

Посилання ред.