Вікіпедія

Нідергаус Володимир Вікторович

російський футболіст

Володимир Вікторович Нідергаус (нім. Vladimir Niederhaus; рос. Владимир Викторович Нидергаус; каз. Владимир Викторович Нидергаус; нар. 13 серпня 1967, Кокчетав) — колишній радянський, казахський та російський футболіст німецького походження.[1][2] Відомий за виступами у алматинському «Кайраті», волгоградському «Роторі», а також у національних збірних Казахстану та Росії. По завершенні виступів на футбольних полях — казахський футбольний функціонер.

Ф
Володимир Нідергаус
Особисті дані
Повне ім'я Володимир Вікторович Нідергаус
Народження 13 серпня 1967(1967-08-13) (57 років)
  Кокчетав, СРСР
Зріст 175 см
Вага 63 кг
Прізвисько «Німець»[1]
Громадянство СРСР СРСР
Казахстан Казахстан
Росія Росія
Німеччина Німеччина
Позиція нападник
Юнацькі клуби
ДЮСШ «Торпедо» (Кокчетав)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1984-1985 СРСР «Торпедо» (Кокчетав) 47 (3)
1990—1991 СРСР «Спартак»/«Кокшетау» (Кокчетав) 37 (19)
1991-1992 СРСР/Казахстан «Кайрат» (Алма-Ата) 40 (20)
1992-1997 Росія «Ротор» 159 (68)
1993 →  Росія «Ротор-Д» 1 (0)
1997-1998 Ізраїль «Маккабі» (Хайфа) 13 (3)
1998-1999 Ізраїль «Маккабі» (Герцлія) 14 (3)
1999 Росія «Ротор» 9 (0)
1999 →  Росія «Ротор-Д» 2 (0)
2000 Казахстан «Женіс» (Астана) 28 (15)
2001-2002 Німеччина «Пройсен Мюнстер» 5 (0)
2002 Німеччина «Бремер-06» (Бремен) ? (11)
2003-2004 Німеччина «Вайхе» 11 (8)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992—2000 Казахстан Казахстан 4 (1)
1994 Росія Росія 1 (0)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
2005—2006 Росія «Ротор» (тех. директор/нач. команди/ген. директор)
2007-2008 Казахстан «Шахтар» (Караганда) (спорт. директор)
2010 (січень-квітень) Казахстан «Локомотив» (Астана) (спортивний директор)
2010-2011 Казахстан «Шахтар» (Караганда) (спорт. директор)
2015-2016 Казахстан «Шахтар» (Караганда) (виконавч. директор)
2017-2018 Казахстан «Тобол» (Костанай) (спорт. директор)
2019 Казахстан «Тобол» (Костанай) (виконавч. директор)
2021— Білорусь «Шахтар» (Солігорськ) (спорт. директор)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Клубна кар'єра

ред.

Володимир Нідергаус народився у Кокчетаві в німецькій сім'ї, і розпочав заняття футболом у місцевій ДЮСШ, де першим його тренером був Сергій Зайцев. Уже з 17 років молодий футболіст показував свої бомбардирські здібності у місцевій команді другої ліги «Торпедо», де за один сезон йому вдалось відзначитись 17 забитими м'ячами у ворота суперників.[3][1] Проте по закінченні цього сезону Володимиру Нідергаусу довелось іти служити в армію, службу проходив у частині Внутрішніх військ у Волгоградській області, де йому досить рідко доводилось грати у футбол.[3][1] Після повернення з армії Нідергаусу не вдалось відразу потрапити до заявки команди майстрів, і до початку сезону 1990 року він грав за аматорські команди з Кокчетава, де також показував неабиякі бомбардирські здібності. У 1990 році він повернувся до складу кокчетавської команди майстрів, яка на той час мала назву «Спартак», а наступного року — «Кокшетау». у першому сезоні за кокчетавський професійний клуб Нідергаус відзначився 17 забитими м'ячами. Наступний рік футболіст розпочав у Кокчетаві, проте вже на початку сезону 1991 перейшов до складу алматинського «Кайрату», який на той час грав у першій лізі СРСР.[3][1] У «Кайраті» Нідергаус також результативно розпочав сезон, і отримав запрошення до московського «Спартака». Після перегляду Володимир Нідергаус отримав уже офіційну пропозицію про перехід, але йому ніхто не гарантував місця в основному складі команди, і також керівництво «Спартака» не мало можливості виділити йому квартиру в Москві. Довідавшись про це, керівництво «Кайрата» зуміло посприяти виділенню для сім'ї Нідергауса 4-кімнатної квартири у центрі Алма-Ати.[4]

У 1992 році, після розпаду СРСР, Нідергаус розпочав виступи у чемпіонаті Казахстану.[2][3] У першому чемпіонаті Казахстану Володимир Нідергаус зіграв 11 матчів, забив 8 м'ячів[5], встиг стати чемпіоном країни та володарем Кубку Казахстану (хоча вже не зіграв у фіналі, а грав лише на перших стадіях турніру[6]), і перейшов до складу волгоградського «Ротора».[1][2] У волгоградській команді казахстанський німець до кінця сезону зумів відзначитись 8 забитими м'ячами у 11 зіграних матчах.[7] Наступні кілька років Нідергаус на пару з Олегом Веретенниковим були основними діючими особами «Ротора» в лінії атаки[2] Нідергаус багато забивав як у чемпіонаті Росії (68 м'ячів у 159 зіграних матчах), так і єврокубках. Особливо важливим є гол, забитий нападником у повторному матчі з «Манчестер Юнайтед», яким він відкрив рахунок у цьому матчі. Матч закінчився з нічийним рахунком 2-2 (останній гол у матчі забив датський воротар англійського клубу Петер Шмейхель після розіграшу штрафного), що дозволило «Ротору» пройти англійський клуб згідно правилу щодо м'ячів, забитих на чужому полі (матч у Волгограді завершився із рахунком 0-0).[8][9] У чемпіонаті Росії «Ротор» у цей період був постійно серед лідерів, кілька разів реально претендував на чемпіонство, виходив до фіналу Кубка Росії. Особливо близьким до чемпіонства волгоградський клуб був у сезоні 1997 року, проте поступився московському «Спартаку» в боротьбі за чемпіонство.[1][2] Пізніше Нідергаус дізнався, що результат цього матчу наперед підтасований керівниками обох клубів, після чого вирішив піти з команди.[3]

Відразу після розриву контракту з «Ротором» Володимир Нідергаус отримав запрошення від ізраїльського клубу «Маккабі» з Хайфи.[1][3] у цій команді Нідергаус провів один сезон, та став володарем Кубку Ізраїлю. Наступний сезон футболіст провів у складі «Маккабі» з Герцлії.[2] У 1999 році після особистого запрошення головного тренера «Ротора» Віктора Прокопенка повернувся до волгоградської команди.[3] Проте «Ротор» у цьому сезоні вже не мав такої сили, як за початку виступів Нідергауса за клуб.[2] Зігравши усього кілька матчів за волгоградців, Володимир Нідергаус повертається до Казахстану, де продовжує виступи за клуб із нової столиці країни — «Женіс». У складі команди досвідчений нападник стає чемпіоном Казахстану та одним із кращих бомбардирів чемпіонату.[3][1] Після закінчення чемпіонату в Казахстані Володимир Нідергаус виїхав із родиною до своєї історичної Батьківщини — Німеччини, де протягом кількох років грав за нижчолігові клуби, зокрема, «Пройсен Мюнстер», «Бремер-06» та «Вайхе».[2] У 2004 році Нідергаус закінчив виступи на футбольних полях.

Виступи за збірні

ред.

Володимир Нідергаус після розпаду СРСР розпочав виступи у збірній Казахстану, та став автором першого забитого м'яча в історії збірної в її першому матчі, в якому вона обіграла збірну Туркменістану з рахунком 1-0.[10] У 1992 році Нідергаус до переходу в «Ротор» зіграв 3 товариські матчі у складі казахської збірної.

Після переходу до російського клубу Володимир Нідергаус отримав також і російське громадянство, проте він тривалий час не викликався до збірної Росії. На думку самого футболіста, причиною цього було те, що він грав у клубі не з Москви.[3] у 1994 році футболіст зіграв один товариський матч у складі російської збірної проти збірної Австрії[11], ще один неофіційний матч Нідергаус зіграв за збірну Росії проти збірної світу.

У 2000 році Володимир Нідергаус повернувся до складу збірної Казахстану, та зіграв у її складі один товариський матч проти збірної Саудівської Аравії.[12] Цей матч для футболіста став останнім у футболці національної збірної.

Після завершення кар'єри футболіста

ред.

Після завершення виступів на футбольних полях Володимир Нідергаус розпочав кар'єру футбольного функціонера. З 2005 року колишній футболіст розпочав роботу на посаді технічного директора своєї колишньої команди «Ротор», пізніше працював начальником команди та генеральним директором. У 2007 році Нідергаус призначений спортивним директором «Шахтаря» із Караганди.[13] Проте на цій посаді Володимир Нідергаус виявився втягнутий у гучний скандал, пов'язаний з імовірним підкупом футболістів команди «Окжетпес» функціонерами карагандинської команди. У результаті цього скандалу футбольна федерація Казахстану заборонила Нідергаусу здійснення будь-якої діяльності, пов'язаної з футболом, на 36 місяців[14], а пізніше й на 60 місяців.[15] Щоправда, пізніше йому вдалось частково виправдатися, і строк його дискваліфікації був знижений до 6 місяців[3], а після заяви на прес-конференції 17 березня 2009 року, у якій він погодився із попереднім рішенням федерації, усі звинувачення з Нідергауса було знято.[2] У 2010 році Нідергаус був призначений спортивним директором «Локомотива» з Астани.[16][13] У кінці 2010 року Нідергаус повернувся до роботи спортивного директора у карагандинський «Шахтар».[16][13] У 2012 році Володимир Нідергаус був призначений керівником департаменту збірних команд Федерації Футболу Казахстану.[17] На цій посаді колишній нападник працював близько трьох років, були чутки про його призначення президентом волгоградського «Ротора»[13], проте у травні 2015 року Нідергауса звільнили із посади директора департаменту за незадовільні результи роботи.[18] У грудні цього ж року Володимир Нідергаус перейшов на посаду виконавчого директора карагандинського «Шахтаря»[19], проте вже у кінці січня 2016 року він подав у відставку за станом здоров'я.[20] З липня 2017 до кінця 2018 року Нідергаус працював спортивним директором костанайського «Тобола».[21] У 2019 році він продовжував працювати виконавчим директором клубу. У 2020 році Володимир Нідергаус працював у комітеті національних збірних Казахстанської федерації футболу.[22] З 2021 року Нідергаус працює спортивним директором білоруського футбольного клубу «Шахтар» (Солігорськ).

Особисте життя

ред.

Володимир Нідергауз одружений. із дружиною познайомився відразу після повернення з армії.[23] Дружина Володимира Нідергауса працює кондитером у Німеччині, у подружжя є син і дочка, які працюють у бізнесі в Німеччині.

Досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е ж и к ВЛАДИМИР НИДЕРГАУС: «БЫЛ НАПАДАЮЩИМ, СТАЛ ЧИНОВНИКОМ. А ЗАБИТЫЕ ГОЛЫ СНЯТСЯ ДО СИХ ПОР…» [Архівовано 2017-03-13 у Wayback Machine.] (рос.)
  2. ↑ а б в г д е ж и к НЕМЕЦКОЕ ДУБЛЬ-ВЭ В КАЗАХСКОМ ФУТБОЛЬНОМ АЛФАВИТЕ (рос.)
  3. ↑ а б в г д е ж и к л Владимир Нидергаус: В «Кайрате» я летал по полю (рос.)
  4. ↑ Саприн Николай. Владимир Нидергаус: Не имею права на интервью // Спорт-Экспресс (газета). — 23 липня 1993. (рос.)
  5. ↑ Колос Владимир. Ежегодник постсоветского футбола 1992. — Уфа, 1995. — С. 80. (рос.)
  6. ↑ Колос Владимир. Ежегодник постсоветского футбола 1992. — Уфа, 1995. — С. 87. (рос.)
  7. ↑ Сергей Малышев. Ежегодник российского футбола 1992. — Калининград (Московская область) : Луч-1, 1993. — С. 47. — ISBN 5-900612-01-5. (рос.)
  8. ↑ Владимир Нидергаус: «Мне посчастливилось забить „Юнайтед“, и этот мяч останется в памяти на всю жизнь» (рос.)
  9. ↑ «Шмейхель — этот датский гигант, белобрысый викинг — как бахнет по воротам!» (рос.)
  10. ↑ Казахстан — Туркмения — 1 : 0 01.06.1992 (рос.)
  11. ↑ Австрия — Россия — 0 : 3 17.08.1994 (рос.)
  12. ↑ Казахстан — Саудовская Аравия — 0 : 1 07.10.2000 (рос.)
  13. ↑ а б в г Владимир Нидергаус может стать президентом ФК Ротор (рос.)
  14. ↑ СКАНДАЛЫ ПРОДОЛЖАЮТСЯ… (рос.)
  15. ↑ Два клуба исключены из чемпионата Казахстана за договорной матч. rian.ru. (рос.)
  16. ↑ а б Владимир Нидергаус снова в «Шахтере» (рос.)
  17. ↑ Владимир Нидергаус назначен директором департамента сборных команд ФФК [Архівовано 2016-03-05 у Wayback Machine.] (рос.)
  18. ↑ Нидергаус уволен из Федерации футбола за неудовлетворительную работу (рос.)
  19. ↑ Владимир Нидергаус назначен исполнительным директором Карагандинского «Шахтера» (рос.)
  20. ↑ Владимир Нидергаус покинул «Шахтер» по состоянию здоровья (рос.)
  21. ↑ Спортивным директором «Тобола» стал Владимир Нидергаус[недоступне посилання] (рос.)
  22. ↑ Комитеты. Архів оригіналу за 28 квітня 2020. Процитовано 3 травня 2020. (рос.)
  23. ↑ Владимир Нидергаус: «Вернуться в „Ротор“ мечтаю до сих пор!» (рос.)

Посилання

ред.


  Це незавершена стаття про футболіста.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нідергаус_Володимир_Вікторович&oldid=43293185