Нігяр Ханим

османська поетеса й письменниця

Нігяр Ханим (тур. Nigâr Hanım, осман. نگار خانم‎; 1856, Стамбул, Османська імперія — 1 квітня 1918, там само) — османська поетеса і письменниця[4][5].

Нігяр Ханим
Nigâr Hanım.jpg
Народилася 1856[1][2][3]
Стамбул, Османська імперія
Померла 1918[1][2]
Стамбул, Османська імперія
Поховання Ашіянd
Країна Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg Османська імперія
Діяльність поетеса, письменниця
Мова творів турецька

CMNS: Нігяр Ханим у Вікісховищі

ЖиттєписРедагувати

Нігяр Ханим мала угорське походження, її батько Макар Осман-паша втік до Османської імперії з Угорщини 1848 року після початку Угорської революції (1848—1849). Нігяр народилася 1856 року в Стамбулі. Вона здобула освіту у Французькій школі в Кадикеї, навчилася грати на фортепіано в дуже ранньому віці, крім того вивчала з репетитором турецьку, арабську і фарсі. Згодом чудово знала французьку, грецьку, німецьку; італійською, вірменською, арабською, фарсі і угорською читала і писала досить добре, у цілому знала вісім мов[6]. Вона добре розбиралася в культурі Сходу і Заходу, знала французьку літературу і незабаром почала писати вірші французькою мовою. Її рання поезія написана в традиційному диванному стилі, але пізніше, під впливом творчості Махмуда Экрема Реджаизаде[ru] та інших авторів, вона зайняла більш модерністську позицію. Нігяр Ханим впроваджувала західні стилі в турецьку літературу і стала провідною поетесою Османської імперії в період після Танзимату. Її стиль і вибір тем мають яскраво виражений жіночий характер. Її вірші часто публікували в турецьких газетах того часу[7].

За гуманітарну діяльність вона отримала від султана Абдул-Гаміда II орден Милосердя[en][8].

В останні роки її життя через хвороби вона стала рідко з'являтися в товаристві і дотримувалась самітницького способу життя.

Померла Нігяр Ханим у Стамбулі 1 квітня 1918 року[9].

Особисте життяРедагувати

Батько видав її заміж у чотирнадцять років, але через кілька років шлюб розпався. Відомо, що Нігяр мала сина Саліха Керамета, який навчав дітей останнього халіфа Османської імперії Абдул-Меджида II. Після того, як 3 березня 1924 року видано закон № 431, згідно з яким усіх прямих членів династії Османів виганяли з країни, Саліх Керамет покинув Туреччину разом з Абдул-Меджидом[10].

Вона була важливою і відомою фігурою в суспільстві свого часу. Крім кар'єри поетеси, її спосіб життя мав значний вплив на суспільство та перспективи для жінок в Османській імперії в кінці XIX — початку XX століття[11]. Хоч вона й не була феміністкою, її уявлення про права жінки значно випереджали її час.

БібліографіяРедагувати

Крім віршів Нігяр Ханим писала прозу і зробила кілька перекладів.

Неповний список основних робіт:

Поезія
  • Efsus I (1877)
  • Efsus II (1891)
  • Nîrân (1896)
  • Aks-i Sada (1900)
  • Safahat-ı Kalb (1901)
  • Elhan-ı Vatan (1916)
П'єса
  • Tesir-i Aşk
Мемуари
  • Hayatımın Hikâyesi (опубліковані 1959)

Див. такожРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б WomenWriters
  2. а б Faceted Application of Subject Terminology
  3. FemBio: Банк інформації про видатних жінок
  4. Altıkulaç Demirdağ, Refika (2015). "Şair Nigâr Hanım'ın Eserlerinde Geleneksel Eğitim Anlayışı: ‘Anna’ Dili ve Eleştirisi". International Journal of Languages’ Education and Teaching: 2316-2324.
  5. Altıkulaç Demirdağ, Refika (2015). Nigâr Hanım Toplu Şiirleri. Salkımsögüt.
  6. Nazan Bekiroğlu, Şair Nigar Hanım, İstanbul, 2008 sf 241. .
  7. Nazan Bekiroğlu, Şair Nigar Hanım, İstanbul 2008 sf. 267.
  8. ARTS - Ottoman medal for 'compassionate' British lady to go under the hammer. Процитовано 18 квітня 2016. 
  9. Nazan Bekiroğlu. www.nazanbekiroglu.com. Процитовано 18 квітня 2016. 
  10. Küçük, Cevdet. Abdülmecid Efendi // Islam Ansiklopedisi. — İslâm Araştırmaları Merkezi, 1988. — Т. 1. — P. 264.
  11. Kenan Akyüz, (1953 4.baski 1982) Batı Tesirinde Turk Şiiri Antolojisi 1860-1923, İstanbul: İnkılap Kitabevi, s. 217-218.

ЛітератураРедагувати

  • Şair Nigar Hanım (Inceleme; Iletişim Yayınları, 1998)
  • Cosman, Carol, and Joan Keefe, and Kathleen Weaver, The Penguin Book of Women Poets, Allen Lane London 1978

ПосиланняРедагувати